За що подружжя з Рівненщини любить нашу газету
У село Певжа Дубенського району пересувне поштове відділення приїжджає раз у тиждень – в п’ятницю. Місцеві пенсіонери Віктор та Любов Юзюки з нетерпінням його чекають, бо дуже люблять читати пресу. Вже понад десять років є шанувальниками нашої газети «Вісник+К».
Любов Іванівна має 28 років педагогічного стажу. Згадує, що дуже любила учнів та свою роботу. Досі у пам’яті ясніють спогади про перше робоче місце в селі Самари на Ратнівщині Волинської області.
– Я тільки приїхала і одразу закохалася в це село, у його добрих людей, – щиро каже жінка. – Тоді директором був Йосип Потапович Королік, а завучем Іван Михайлович Скибук. До села належало 72 довколишніх хутори, тож дітей до школи ходило багато. Було по кілька паралельних класів. Я молодесенька була, тільки після інституту, але всі з повагою до мене ставилися. Не повірите, але мені й досі Самари сняться. І коли беру в руки «Вісника», все вишукую якусь інформацію з того села, таке воно мені дороге серцю.
Віктор Іванович теж сім років трудився на освітянській ниві, а тоді призначили його головою сільської ради. Зарекомендував себе хорошим керівником, тож і далі під час виборів люди постійно віддавали йому свої голоси. Так і пропрацював у Певжі сільським головою 27 літ аж до виходу на пенсію. А тепер батьковою дорогою пішла донька Наталія – вона сільський староста. Тато, як потрібно, допоможе порадами, бо добре розбирається у тонкощах спілкування з людьми. Є чого повчитися і в мами, бо Любов Іванівна – відмінна господиня, її смаколики тішать всю родину. І хоч на порозі вже поважні літа, але чоловік з дружиною лагідно звертаються одне до одного, видно, що любов і повага – їхні надійні супутники. А ще посмішка та гумор. Допитуємося, чим запала в душу наша газета.
– Бо там пишуть для простих людей. Не відвертають їх від села, а, навпаки, привертають увагу до сільських буднів, – каже Віктор Іванович. – Тому я виписував, виписую і буду виписувати «Вісник» до кінця моїх днів.
– А я дуже люблю читати, як Євген Хотимчук пише. Дай Боже, йому здоров’я і натхнення! З нетерпінням чекаю, коли пошта приїде, і перша біжу, щоб вхопити газету, – додає Любов Іванівна.
– То я вже навчений, що перше вона читає «Вісник», а другий я, – сміється чоловік.
Для нас є дуже цінною думка читачів щодо програми телебачення, і тут почули, що вона однозначно треба.
– А як же без програми? Так я знаю, коли мій серіал починається і закінчується, то можу і на роботу розрахувати час, – жартує дружина. – Ми любимо і «Вісник», і програму. І всім кажемо, що треба більше читати, а не сидіти в телефонах.
Руслана СУЛІК
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!