У селі Буцинь на Старовижівщині майже не залишилося очевидців подій, які трапилися у січні 1954 року, коли енкаведисти знищили тут останню упівську криївку на Волині. У тому бою загинули Василь Сементух на псевдо «Ярий» із села Облапи Ковельського району, Степан Балецький («Ярема»), Олександр Карпук («Кравченко») з Ниців Старовижівського району та Віра Королюк («Христя), котра була вчителькою зі східних областей України.
Василь Сементух у 18 років вступив в ОУН. В часи війни керував відділом військової розвідки групи УПА «Турів», був провідником Камінь-Каширського надрайону, потім Ковельської округи, поручником-політвиховником УПА. Восени 1950 року організував рейд на Литву, але змушений був повернутися. Після ліквідації УПА Василь Сементух та троє його побратимів опинилися в буцинських лісах.
– Усі вони переховувались в хаті Лабнюків, – розповідає Федір Дричик з Буциня. – Я тоді товаришував з їхнім сином, тому іноді бував у них вдома. «То родичі на печі», – казав дядько Микола. За однією з версій, виказала повстанців зв’язкова «Марія», яку кадебісти жорстоко катували. За іншою, вистежив їх оперуповноважений з Луцька, який вдень ховався від сторонніх очей, а вночі шастав по селу.
Енкаведисти погрожували господарю хати Миколі Лабнюку, і за їхньою вказівкою він мусив підсипати повстанцям у їжу снодійне. Віру прихопив шлунок, тож вона не вечеряла. Коли її товариші міцно заснули, дівчину це насторожило. Поки розтормошила побратимів, хату оточили енкаведисти. Господарів у хаті не було, мабуть, їх виманили військові.
«Усе розпочалося зранку 17 січня кулеметною стріляниною, – залишила спогади уже покійна колишня вчителька місцевої школи Антоніна Бодюк. – Карателі трьома колами оточили хату Лабнюків, повстанці відстрілювалися. Енкаведисти запалили хату. Під прикриттям диму надвір вискочило троє чоловіків. Одного застрілили біля оселі одразу. Віра засіла біля кулемета, прикриваючи відхід друзів з палаючої хати. Василя Сементуха та його побратима поранили. Щоб не потрапити в руки ворогу, хлопці застрілились. Один з енкаведистів кричав: «Василю, не стріляйся!», хотіли взяти живим. Але він не послухав. У той же час рухнула на хаті палаюча стріха. «Христя» відстрілювалася до останнього патрона, а коли набої скінчилися, кинулася у вогонь.
Тіло Сементуха привезли в Облапи і посадили біля церкви під дубом. Батьків ще раніше вивезли в Сибір, тож його не дозволили поховати по-християнськи. Боялися навіть мертвого. Лабнюків засудили на 10 років, у Буцинь вони вже не повернулися. На місці, де стояла їхня хата, збудований інший дім. Де поховані загиблі повстанці, невідомо досі.
Наталія ЛЕГКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!