На початку 1943 року розпочалася запекла боротьба Української Повстанської Армії проти німців. Як пише волинська дослідниця історії Леся Бондарук, 15 травня три курені під керівництвом командира воєнної округи «Турів» Миколи Ковтонюка (Олега) вигнали нацистів із Колок, що всього за 45 кілометрів від Луцька. Повстанці звільнили більшість населених пунктів Маневицького, Рожищенського, Ківерцівського районів Волині та Степанського і Радивилівського районів Рівненщини. Звільнена від німців територія площею 2500 квадратних кілометрів отримала народну назву Колківська республіка.
Містечко стало своєрідною столицею. Тут перебував штаб Головнокомандувача УПА Клима Савура. «Ми забули тоді, що надворі була Друга світова війна. У Колках встановилася українська влада, виникла управа, очолювана комендантом міста, поліція і Служба безпеки. Кожен працював задля української справи. Це було для нас головне. Я й мої побратими сповідували головну заповідь українського націоналіста: здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї», – пригадував колишній учасник юнацької мережі УПА і в’язень колимських концтаборів Володимир Доманський. Населення радісно вітало повстанців. Вояки УПА відновили роботу електростанції, відкрили церкву, школи у містечку та навколишніх селах, запрацювали млини, пекарні, кравецькі та швецькі майстерні.
У Колківській республіці розпочали працювати п’ять шпиталів, де лікувалися не тільки поранені у боях повстанці, а й місцеві селяни. Медикам доводилося боротися і з масовим захворюванням тифу, що поширився у той час.
У червні усіх чоловіків від 15 до 45 років мобілізували на два місяці для навчання військової справи. Це було потрібно для організації самооборони та поповнення повстанських лав.
Але влітку 1943 року була й перерва – повстанці допомагали селянам зібрати врожай, на який зазіхали німці, поляки та червоні партизани. Тож підрозділи УПА організували охорону полів, де працювали люди. На звільненій території провели земельну реформу. У розпорядженні командира УПА «Клима Савура» від 15 серпня 1943 року йшлося, що скасовуються колгоспи – і земля належить народу.
Особливу увагу повстанці приділяли навчанню та вихованню дітей і молоді. 20 серпня командир воєнної округи УПА «Заграва» Іван Литвинчук – «Дубовий» видав наказ: «На всіх теренах, звільнених УПА від імперіалістів, дня 1. Х. 1943 року почати учбовий рік та забезпечити школи педагогічними силами. Навчання в школі є обов’язковим». А в жовтні організували вчительську конференцію, у якій взяли участь 80 педагогів. У православному храмі Колок його настоятель отець Соколовський проводив богослужіння українською мовою, а незабаром майже в усіх храмах республіки звучало рідне слово. Відгуляли десяток сільських весіль.
Становлення Колківської республіки відбувалося у постійних боях з окупантами. Зафіксовано вісім ворожих нападів. Німці намагалися прорватися з різних боків, але попереджені розвідкою про рух ворожих колон, бійці УПА організовували засідки і оборону. Лише у вересні-жовтні українські воїни провели 47 боїв проти німців та 57 – проти червоних партизанів.
На початку листопада 1943 року розпочався наступ гітлерівської дивізії з танками й артилерією проти повстанської республіки. Колки накрили артилерійським вогнем, 4 листопада п’ять німецьких літаків скинули бомби, розпочалися масштабні пожежі. У майже повністю зруйноване містечко увійшла німецька танкова колона. Після важких боїв загинули сотні повстанців і мирних жителів. Підрозділи УПА відійшли в навколишні ліси. Лише шість місяців проіснувала Колківська республіка, але залишилася в історії як приклад незламності українського духу.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!