Автор пісні  «Волинь моя» помер на руках у дружини: продовження розповіді про славетного земляка
Волинь

Автор пісні «Волинь моя» помер на руках у дружини: продовження розповіді про славетного земляка

18 квітня, 21:02
0
0
Сподобалось?
0

Пісні «Волинь моя», «Мої ясени» одразу після народження стали відомими і пішли у люди. Їх співають на вечорницях, ювілеях, хрестинах, весіллях, у полі, в ресторанах. Написав ці незабутні твори, які прославляють Волинський край, самородок з Горохівщини, наш геній Степан Кривенький. Окрім того, музикант віртуозно грав навіть на перевернутому догори інструменті! Вмів і на фортепіано, цимбалах, сопілці, бандурі, саксофоні, гітарі, скрипці, трубі. І навіть іграшкове піаніно в його руках звучало як справжнє!

На жаль, доля відміряла талановитому поету, композитору зовсім небагато. Його життя і творча іскра згасли раптово, як свічка, у 51 рік.

Спогадами про Степана Кривенького, нашого видатного земляка, поділилася його донька Леся Влашинець.

Запрошували на роботу в Одесу

– Ми у той час жили у квартирі без зручностей, на стінах грибок. Бувало, тато сидів на стільчику, підкидав у грубку вугілля і мріяв, що будемо жити у хорошій квартирі. Мама не раз казала, аби йшов вибивати житло. Проте тато цього не робив, ніколи не принижувався. Лише після його смерті мамі дали двокімнатну квартиру, а мені однокімнатну, – розповідає донька Леся.

Був ще один шанс почати краще життя. Степан Кривенький з дитинства мав поганий зір. Його мама казала, що, можливо, зір зіпсувався, коли маленьким дивився на вогонь у грубці. Він переніс не одну операцію на очах в Одесі, тому щороку проходив там реабілітацію в санаторії «Родіна».

– Восени 1989 року тато знову туди поїхав. Минуло 24 дні, а додому не повернувся. Мама кинулася його розшукувати через одеську міліцію. Прийшла така відповідь: «Уехал на гастроли», – сміючись, згадує пані Леся. – Виявляється, в санаторії тато організував хор з відпочивальників. Слава про новий колектив розлетілася по узбережжю. І згодом навіть прийшло запрошення з Одеси. Татові пропонували квартиру, високооплачувану роботу, мене обіцяли перевести з Львівського університету в Одеський. Але він категорично відмовився. Нізащо не залишив би своїх батьків і  хор «Хлібодар».

Знав про хворобу, але не тривожив сім’ю

Навесні 1992 року Степан Кривенький  повернувся з польських гастролей і став дуже кашляти, пояснював, що багато співали. Одразу й не пішов до лікарів, ще допомагав няньчитися з маленьким онучком Михайликом. А коли здоров’я геть підупало, сім’я почула страшний діагноз: онко. Останні свої дні жив у рідній Вільхівці. Рятували, як могли, звернулися до нетрадиційної медицини, готували трав’яні ліки, молилися за здоров’я у церкві. У лікарні його провідували родичі, друзі, двері палати не зачинялися. Помер Степан Кривенький 15 вересня 1992 року на руках у дружини.

Донька Степана КРИВЕНЬКОГО Леся ВЛАШИНЕЦЬ

– Він вірив, що одужає, був настільки спокійним, що та віра передалася мені. Коли мені подзвонили, що тато помер, для мене це був шок, вибух… – Леся згадує ту важку мить, і гіркі сльози не дають їй говорити. – Він цілий рік знав, що хворий! І нам нічого не казав!.. Коли його поховали, я випадково у кишені костюма знайшла результати обстеження, яке він проходив ще в Одесі.

Після смерті Степана Кривенького учасники народного хору «Хлібодар» цілий рік відмовлялися виступати з концертами – не могли змиритися з раптовою тяжкою втратою. І висловили побажання вшанувати хор іменем Степана Кривенького, але згодом вирішили, що назва «Хлібодар» залишиться, бо так його нарік їхній керівник.

***

…Одразу після похорону Степан Кривенький наснився дружині: «Марійко, поклади мені на могилі ноти і «Отче наш», а я заберу собі і буду там співати». Так і зробила – може, і на тому світі йому звучатиме музика, яку він так любив. З того тяжкого часу минуло майже тридцять літ. Але народ не забуває свого славетного земляка. У Вільхівці на могилі композитора спорудили пам’ятник коштом керівника сільгосппідприємства «Рать» Луцького району Віктора Шумського. Волинського генія щороку вшановують міжнародним пісенним фестивалем, де звучать його пісні. У яких би селах Горохівщини не бувала Леся Влашинець, люди добрим словом згадують її батька Степана Кривенького, радіють, що особисто знали таку велику людину. А вона тішиться, бо пам’ять про тата живе у людських серцях, у його піснях.

Олена ПАВЛЮК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися