Раніше багато українців їздили на заробітки в європейські країни. Коли почалася війна, там прийняли наших біженців. Українців по-доброму шокувала не тільки гостинність європейців, а й частина тамтешніх побутових звичок. У червні 2022 року Україні надано статус кандидата в Євросоюз. Спільнота зафіксувала кілька першочергових завдань для Києва: побороти корупцію, адаптувати значну частину законодавства, яка торкається практично усіх сфер життя – від медичної системи до екології. Проте, головні зміни для України – ментальні. Можна почати з найпростішого, що під силу кожному: сортування сміття. Якщо у містах люди вже до цього потрохи звикають, то у більшості сіл вважають краще викинути за поріг, трохи далі від хати, або спалити за городом. Вже зараз в Україні є громади, які розв’язують цю проблему та встановлюють контейнери для різних відходів. Хоч маленькими кроками, але йдемо у потрібному напрямку, причому часто – за допомогою європейських партнерів.
Коли здавати сміття вигідно
Нещодавно зустрілася з подругою, яка понад рік живе у Німеччині. Купили дітям сік у пляшечках, і коли збиралися їх викинути у смітник, її трирічний Марко почав обурюватися: мовляв, не сюди, треба шукати спеціальний контейнер.
– Бачиш, вже звик до європейських законів, – засміялася мама. – У Берліні ми все сортуємо. Кожен у квартирі, чи будинку має від трьох до восьми контейнерів. За тиждень здаємо скляну та паперову тару у спеціальні бокси. Отримуємо чек, який можемо отоварити на касі супермаркету. За сміття можна купити фрукти, овочі, сир, хліб, йогурт. Тому здавати сміття вигідно.
Нещодавно у Луцьку відбувся вступний курс для журналістів з усієї України «ЄС: просто про складне». На ньому обговорювали різні актуальні питання щодо євроінтеграції. Серед них і екологічні. Координаторка Глобального Договору ООН в Україні, комунікаційниця євроінтеграційних реформ Ольга Євстігнєєва розповіла, що лише шість відсотків відходів у нас переробляють, натомість у Європі – щонайменше 40%! Одна з проблем – виробник не зобов’язаний відповідати за утилізацію упакування.
Так, більшість країн Західної Європи сортують відходи чи не пів століття. Навчають цьому дітей змалечку. Україна відстає. Поки.
– Людей треба контролювати, бо інакше не навчиш! Бачите, що робиться у лісах. Ми щовесни організовуємо толоки, а за кілька місяців знову понавозять купи непотребу, – обурювалася мені одна з очільниць громад.
Коли ж я запитала про сортування сміття, вона знітилася – такого в громаді немає.
Втішає, що є багато винятків з правил. Бужаківський ліцей Поромівської громади на Волині – один з них. Цей навчальний заклад кілька років тому брав участь у проєкті від фонду Кличків «Школа без сміття». Заклад увійшов до 20 шкіл-переможців з всієї України і отримав устаткування для пресування пластикових пляшок.
– Спочатку педагоги та діти слухали лекції, вчилися, а далі учні їздили по школах громади та розповідали, чому так важливо сортувати сміття, – розповідає директорка цього навчального закладу Світлана Василюк. – У кожному класі маємо скриньки для сміття. Папір здаємо на макулатуру. За ці кошти придбали балаклави та 300 пар шкарпеток для військових, книги у бібліотеку. Пляшки збираємо теж окремо. Листя не спалюємо, а компостуємо. Діти навіть батарейки з дому приносять, розказують батькам, що їх викидати не можна, а треба утилізувати. Адже до їх складу входить велика кількість шкідливих речовин, які через воду і їжу потрапляють в організм людини. Одна пальчикова батарейка може забруднити близько 400 літрів води або 20 метрів квадратних ґрунту! Вчимо дітей: що чистішим буде наше село, тим чистішою стане наша країна!
Гранти – у громади!
Такого принципу дотримуються в кількох громадах Волині. Як розповів голова Голобської громади Сергій Гарбарук, у всіх 23 населених пунктах встановили металеві контейнери для сортування скла та пластику.
– Контейнери зробили самі кілька років тому, – зазначає Сергій Володимирович. – Приємно, що люди стали більш свідомі та не кидають різний непотріб туди, а лишень пластик та скло. Місцевий підприємець його забирає на переробку.
Поки саме на ентузіазмі місцевих очільників громад вирішується це питання. Хтось приділяє належну увагу екології, а хтось ігнорує, бо, мовляв, гроші потрібні на важливіші справи. Треті відверто кажуть, що коштів нема.
Саме недостатність фінансування є однією з ключових проблем. І хоч в країні є чимало грантових проєктів з екологічного напрямку із залученням європейських коштів, але про них мало хто знає.
Приміром, приватний підприємець, який займається переробкою сміття, Андрій Кальков з Маневиччини у багатьох селах своєї громади і в Любешівській встановив контейнери для сміття за власні гроші. Про те, де залучити грантові кошти, не знав.
Розмовляю з цього приводу з керівником Волинського регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою» Анатолієм Пархом’юком:
«Програма з 2016 року навчає місцеву владу поводитися з побутовими відходами. У 2018-2019 роках 36 громад з Дніпропетровської, Волинської та Житомирської областей взяли участь в проєкті «Покращення якості послуг у сфері управління відходами на муніципальному рівні в ОТГ».
Учасники їздили вчитися у Словенію, отримали технічну допомогу у розробці стратегічних планів з управління твердих побутових відходів.
Пархом’юк каже, що попри війну, програма U-LEAD з Європою не зупинялася. Є добірка актуальних грантових можливостей, фахівці готові допомогти скласти проєктну заявку.
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Богдан
В руки попався підручник (німецький) з біології за 7-й клас. Рік видання підручника - 80-ті роки минулого століття. Перші три роділи підручника розповідали про роботу сміттєпереробного заводу та розповідалось як токсичні речовини можуть шкодити навколишньому середовищу. Відповідно - як треба сортувати сміття і любити природу. Все починається з дитинства, садочка та школи.......Ми, на жаль, ще в Азії.