Перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик та депутат обласної ради свободівець Микола Давидюк відвідали лісові масиви неподалік села Гайове Ківерцівського району, де влітку 1943 року відбулося масове знищення українців польськими шовіністами та російськими партизанами. Депутати-свободівці хочуть увіковічнити пам'ять розстріляних вояків УПА та мирних жителів тутешніх поселень, встановивши на місці трагедії пам'ятний знак.
За свідченням істориків, до середині 1943 року у селі Пшебраже (нині Гайове), проживало багато поляків. Тут перебувала так звана самооборона, яка була добре озброєна. Оскільки цим воякам треба було харчуватися, їх загони, як розповідають свідки тих подій, регулярно грабували українське населення, яке проживало на території поблизу, зокрема в районі Колок, Цуманя, Звірова, Олики.
Місцеві вояки УПА вирішили дати відсіч польським нападникам. Заручившись підтримкою офіцерів ОУН-УПА з Галичини та місцевого українства, близько 200 повстанців підійшли до Пшебраже. Бій відбувся 31 серпня 1943 року в урочищі Юзефин. На допомогу полякам прийшов загін червоних партизан, які оточили українців з тилу, створивши так званий «котел». У тому нерівному бою українці зазнали великих втрат та потерпіли поразки. Польське цивільне населення потім саме закопувало трупи, бо серед живих майже нікого з українців у тих краях не лишилося. В ті роки окупанти розграбували, спалили дотла і повністю знищили тут декілька поселень: Юзефин, Йезьорський Майдан, Зофіївка, Яромель, Добра. Нині там, де були ці населені пункти, - ліси, чагарники й поля.
Досі нічого не вказує на велику трагедію, що трапилася тоді на волинській землі. Натомість на окраїні Гайового є впорядковане польське кладовище та пам'ятний обеліск.
Аби не помилитись у виборі місця спорудження пам'ятного знака, депутати розшукали двох живих свідків тих подій, які розповіли про перебіг бою і вказали місце, де саме він відбувався. Це 86-ти річна мешканка села Гайове Ківерцівського району Віра Шуляк та 94-річний мешканець села Гораймівка Маневицького району Мусій Пащук, котрий був безпосереднім учасником бою. Прийшовши без зброї, як і більшість селян, він тоді один із небагатьох заледве врятувався з того смертоносного «котла». Обоє дуже зраділи, коли почули, що незабаром тут може з'явитися меморіальний хрест та покажчик сіл, які тоді були спалені.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!