Закарпаття славиться своєю неповторною природою і цілющим повітрям. Тому й не дивно, що тут живе 23 довгожителі – 6 чоловіків та 17 жінок, яким за сотню літ. Найстарший з них – Микола Деревляник з Ужгорода. Нещодавно зі своєю родиною він відсвяткував 106 років.
У родині довгожителів нема
Микола Деревляник народився 1917 року в угорському місті Кобо. Він досить добре пам’ятає своє життя. Розповідає, що під час Другої світової війни був телеграфістом та радистом, ще донедавна відтворював азбуку Морзе. До Ужгорода переїхав у 1952-му і майже пів століття трудився на пошті, де був головним касиром центрального відділення міської пошти.
Дідусь каже, що жив під владою шести держав: Австро-Угорської імперії, першої Чехословацької Республіки, Угорщини Міклоша Горті, Закарпатської України, Української РСР і нинішньої незалежної України. До речі, завжди ходить на вибори. Щодня стежить за новинами, вболіває за долю України. Торік навесні важко перехворів на ковід, однак переміг недугу – і через пів року святкував своє 105-ліття. У римсько-католицькому костелі святого Юрія, куди час від часу ходить на службу, на честь ювілею отримав у подарунок вервицю із самого Ватикану.
– У нашій родині нема довгожителів, – розповідає донька Любомира Вайдафі. – Татова мама померла молодою, коли йому й рочку не було. Його тато – у 54. Три сестри прожили більше 85-86 літ, а брати пішли на той світ молодими: один у 56 років, а другий – у 37.
«Я не перекормився, не перепився»
Микола Деревляник рано втратив дружину, уже 38 років живе сам. Але дає собі раду, прибирає, готує. До дідуся щодня навідується донька, онук з дружиною та правнук. Дуже любить приймати гостей, співати і бути на природі. Молодшим часто ходив у ліс, обіймав дерева, велосипедом об’їздив ціле Закарпаття. А у 90 літ ще копав криниці, майcтрував столи і лавиці, як тут називають лавки, і навіть пішов у гори й жив там у наметі кілька тижнів!
– Природу не обіжай, то й вона не буде обіжати. Я не перекормився, не перепився, – розмірковує Микола Деревляник про свій секрет довголіття. – Я не зловживав своїми органами, я їх беріг. Тепер прийшов час, щоб вони берегли мене. Не жалуюся на них. Треба любити людей, жити з ними в мирі. Не обіжайте один другого!
Юлія ШЕВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!