Про надзвичайно обурливий випадок, коли у військовій частині загубили документи Андрія Медведя із Затурців Локачинського району, ми писали 1 грудня минулого року. Хлопець, який отримав поранення на полі бою, визнаний інвалідом другої групи з втратою працездатності 80%, не мав засобів для прожиття – пенсію йому не нараховували через відсутність необхідних документів з військової частини, де служив Андрій. Матеріал був надісланий для реагування.
Ми звернулися із журналістськими запитами куди тільки змогли: в Адміністрацію Президента, Міністерство оборони, у Волинську облдержадміністрацію. Відписали всі. Першим прийшов лист з Банкової – «справа на контролі, дали запит у Міноборони». Через тиждень отримали відповідь з Волинської ОДА. З неї видно, що зв’язувалися з військкоматом, про проблему хлопця знають, питання «взяли на особливий контроль».
Після Нового року отримали нарешті відповідь від тих, хто має вирішувати проблему Андрія Медведя безпосередньо, – від штабу Командування Сухопутних військ Збройних сил України за підписом заступника – начальника управління персоналом полковника Долгашова. Вона просто шокувала: виявляється, поки Андрій після тяжкого поранення лікувався по госпіталях, у рідній бригаді його оголосили… у розшук. Буцімто «солдат А. Медвідь вважається таким, що самовільно залишив військову частину». Це ж, вибачте, треба не мати ні мізків, ні серця, щоб таку нісенітницю видумати! Так, Андрій після лікування у Львівському госпіталі не з’явився у частину. А як він мав через усю країну на милицях їхати? І цікаво, як його розшукували, коли ні військкомат, ні сільська рада про цей розшук не знали? Та й до Андрія ніхто з частини не телефонував. У перервах між лікарняними ліжками він жив удома, у Затурцях, нікуди не ховався. Хіба на костурах далеко втечеш?
Тут єдине пояснення: коли справою щодо надання документів про звільнення військовослужбовця третьої хвилі мобілізації, котрий отримав поранення в бою, став інвалідом, зацікавились у високих київських кабінетах, якийсь чин із частини, прикриваючи свій зад, вирішив за краще відписатися, що боєць у розшуку, тобто дезертир. Постає питання, чому ж у цьому випадку кримінальну справу не відкрили, як належить? Слабо? Добре знають, що в такому разі військова прокуратура почала би перевірку й тоді б штабним офіцерам бригади не зносити голови. До речі, Андрій служив у тій самій бригаді, бійців якої «забули» перед Новим роком у холодному ангарі на аеродромі після того, як їх нагородив орденами та медалями Президент. «Чуйні» там командири, нічого не скажеш!
Дуже добре, що Андрія Медведя у скрутний для нього час підтримала сільська громада, особисто голова Володимир Патійчук. Останній і повідомив редакції, що на сьогодні хлопець нарешті знятий з військової служби, має всі необхідні документи і подав їх до Пенсійного фонду, аби йому зрештою нарахували пенсію.
Наталка СЛЮСАР, Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!