Еліта ділила владу, а сусіди шматували державу
З поняттям Української революції пов’язують історичні події 1917-1921 років. Тоді на руїнах Російської імперії українцям вдалося хоча би на певний час відродити традицію своєї державності.
Поштовхом до тих подій в Україні стали лютнева революція 2017 року в Російській імперії та відсторонення від влади монаршої сім’ї Романових.
Уже 16 березня у Києві представники понад ста українських організацій вирішили створити Українську Центральну Раду. Головою заочно обрали Михайла Грушевського, який на той час відбував заслання у Москві.
Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ
Через кілька днів 100-тисячна маніфестація у Києві підтримала резолюцію про автономію України. Українська Центральна Рада за рік свого існування пройшла еволюцію від поміркованих думок щодо подальшого співжиття в складі Російської Республіки до проголошення незалежності Української Народної Республіки 11 січня 1918-го, відчувши загрозу від більшовицької Росії. 27 січня 1918 року УНР підписала Берестейську угоду з блоком Центральних держав (Австро-Угорщина, Німеччина, Османська імперія та Болгарське царство), яким визнавалися кордони української держави. Та ліберальні погляди Михайла Грушевського і його соратників не подобалися військовим, адже вони розуміли, що нову державу доведеться захищати. Своїм лідером армійці обрали генерала Павла Скоропадського.
Павло СКОРОПАДСЬКИЙ
Він, заручившись підтримкою німців, у квітні 1918 року здійснив переворот. Скоропадського проголосили гетьманом України. Його політикою не були задоволені бідніші верстви населення, селяни. Партії та організації, які представляли їх, об’єдналися в Український національний союз. 13 листопада на засіданні союзу було сформовано Директорію на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою. Вони оголосили війну Скоропадському, який втратив союзників унаслідок поразки Німеччини у Першій світовій війні. 14 грудня 1918 року війська Директорії ввійшли до Києва. До кінця грудня їх підрозділи зайняли всю територію України, крім Східного Донбасу та міст Приазов’я.
Лебединою піснею української держави тоді було проголошення Акта соборності – возз’єднання УНР і ЗУНР – 22 січня 1919 року в Києві, на Софійській площі. А далі почався хаос. Україна поступово занурювалася в анархію, яка виливалася в «отаманщину», єврейські погроми. Ситуація змушувала владу змінювати політичний курс, союзників, а союзники швидко забували про свої обіцянки. У підсумку Україну пошматували на частини сусіди. При спільному бажанні створити державу, але маючи різні погляди на шляхи до цієї мети, не гірші представники української еліти зрештою проґавили черговий шанс для України на самовизначення. Вам це нічого не нагадує?
Сергій КРАЙВАНОВИЧ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!