Авдіївка все ще залишається доступною для волонтерів, які привозять воду, медикаменти, їжу та одяг жменьці місцевих жителів, а також евакуюють їх.
Волонтер Віталій Жучков розповів про ситуацію в місті, прицільні обстріли черг за гуманітаркою та мотиви людей залишатися жити на руїнах.
Віталію, наскільки складно зараз проїхати в Авдіївку?
Залишилась одна дорога, і вона постійно прострілюється. На блок постах зупиняють, не пускають, бо проїзд небезпечний. Військові кажуть, що ми божевільні. Пробиваємось.
Коли повертались, нас прикривали танкісти. Заскочили до них привітатись, віддати енергетики, а вони: "Почекайте, іде обстріл. Зараз ми вас виведемо". Вони зі своїх коптерів бачили, що відбувається, звідки летять, куди падають снаряди, й так корегували наш рух: "Стійте! Їдьте! Стійте! Їдьте!".
Везли воду, медикаменти, одяг, харчі. Багато привезли собачих кормів. Там страшне, бо не кожен евакуатор бере собак. Тому повні двори ручних псів. Добре, що їх хоча б відв’язали. Адже у Циркунах (Харківщина) ми напівживих звільняли, рятували.
Людей в Авдіївці теж достатньо залишилось, десь 300-400 осіб. І вони вже з міста нікуди не поїдуть.
«Ждуни» залишились?
Може, якийсь відсоток таких і є…
Так, є ті, у кого бачимо в очах: "Ми вам тут не раді", але їх дуже небагато. Не такий відсоток, як нам здається, багато проукраїнських.
Більша частина тих, хто залишився – пенсіонери. Багато хто виїжджав, винаймав квартиру у "Фортеці Львів", десь на заході України, але повернувся. Їм немає, куди їхати. Допомога від держави – дві тисячі гривень і пенсія три-чотири тисячі. Чи можна на таку суму прожити в чужому місті?
Ми кажемо їм, що можна знайти житло, що в країні є добрі умови, але вже не вірять. Відповідають нам: "Куди їхати? Нас оббирають".
Одна бабця розповідала: "Не поїду. У мене тут на кладовищі вся сім’я". І вона буде на то кладовище по мінах ходити, поки сама там не ляже. Вона теж вже виїжджала…
Більшість з тих, хто залишився, від всього втомились і кажуть: "Нехай нас тут придавить плитами, аніж ми будемо десь шлятись нікому непотрібні, голодні".
І в яких умовах вони живуть в рідному місті?
Сидять у підвалах, топлять гілочками. Сидять у таких підвалах, що пряме попадання, і все - ніхто хрестик не поставить.
Світла давно немає. Лише у двох місцях є генератори, де можна зарядити телефони. Води немає. Люди кажуть: "Нам хліба не потрібно, дайте воду". Макаронів - повно, люди трохи акумулювали, але мишей - ще більше.
Миші - скрізь. Це проблема. Але найбільша проблема – вода.
Ми у Часовому Ярі три доби під обстрілами пробивали свердловину. Місцева влада каже, що не можуть, що водій відмовляється їхати…
Можна зрозуміти і владу, і водія, і людей, які живуть без води. Довелося просити допомоги у закордонних спонсорів, шукати відчайдушних бурильників. Минулого разу ми з ними попали під такий обстріл, що вони молились, хрестились і казали, що жодного разу з нами більше не поїдуть. А нам треба ще одну свердловину…
Як взагалі виглядає Авдіївка?
Це не лише мої думки, я спілкувався з іншими волонтерами, всі кажуть, що Авдіївка вже зараз зруйнована більше ніж Бахмут (ми туди їздили до 28 лютого). Росіяни луплять у центр міста. Немає жодного цілого дому. У кожному - по прильоту: десь у кут прилетіло, десь пів будинку горить, десь повністю зруйнована багатоповерхівка.
Напередодні теперішнього нашого приїзду було сім прильотів ракет. Зруйнували, розбили школу, дитячий садок, три будинки… Горіли дев’ять поверхів, п’ять поверхів… Навіщо по них стріляти? Якби навіть там були військові, вони б сиділи на останніх поверхах?.. У росіян одна тактика - знищити будинки, знищити людей. Евакуювали одну бабцю з важкою контузією, вона не могла навіть розмовляти…
Ситуація така, що немає хвилини, щоб в Авдіївці не було вибуху. Якось було дуже гучно, але нам казали: "Це ще тихо". Купа дронів висить в небі, і не відомо: наші, чи не наші?
Минулого разу було так, що дрон завис, ми утекли, сховались по бусах, він - далі. І чуємо, що прильоти у місці, де видавали гуманітарку. Добре, що всі живі, лише бус посікло.
Ви досить спокійно про це розповідаєте. Обстріл волонтерів вже давно не дивує?
Не дивує. Це не перший раз. Це кругом і постійно.
Яка динаміка боїв за Авдіївку?
Ситуація загострюється. З того боку дуже великі сили - за Авдіївку дуже сильно взялись. Але зараз на фронті скрізь одне й те саме. Про Авдіївку більше пишуть, але дуже важко й в інших місцях. Страшне, що відбувається.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!