Чимало українців вважають, що козаки постійно воювали з поляками. Певним чином цьому посприяла російська пропаганда, яка намагалася зіштовхнути наші два народи. Але українські козаки не лише конфліктували з поляками, а й часто разом з ними боролися проти москалів. Особливо це стосується початку XVIІ століття.
Польському королевичу допомагали козаки
Тоді одним із авторитетних провідників козацтва став Петро Конашевич-Сагайдачний (1582-1622). На всіх картинах його зображають сивобородим чоловіком, але він прожив лише 40 літ. Увійшов в історію як талановитий полководець та один із найвпливовіших гетьманів козацької доби. Петро Конашевич походив з родини дрібної православної шляхти, здобув якісну освіту в Острозькій академії. Одружився із Анастасією Повченською з Волині. Сім’я мешкала у власному маєтку в Києві, на Подолі. Петро й Анастасія мали сина Лукаша. Грамотний шляхтич Конашевич міг зробити кар’єру, але він прослужив у польського короля в реєстровому козацтві лише кілька років. Згодом відправився до низових козаків на Запорізьку Січ – там була вольниця.
Запорожці тоді промишляли морськими походами проти османів, неодноразово атакували та грабували турецькі порти, звільняли полонених. У таких операціях славу здобув Петро Конашевич і отримав прізвисько Сагайдачний за вправну стрільбу з лука. У 1614 році очолив флотилію. Під його керівництвом козаки захоплювали найбільші турецькі порти: Синод, Трабзон, Кафа (нині Феодосія), двічі брали штурмом Стамбул. За Сагайдачного запорожці стали найпотужнішою військовою силою у Чорному морі, а європейські монархи пропонували співпрацю для боротьби з Османською імперією.
На початку XVII століття Річ Посполита вела тривалу війну проти московії. Конфлікт був пов’язаний із так званим «смутним часом», коли на московському троні завершилося правління династії Рюриковичів. У 1610 році московський уряд «Семибоярщина» визнав царем польського королевича Владислава Вазу. Протягом двох років польсько-литовський гарнізон навіть стояв у москві. Та у березні 1613 року Земський собор обрав царем Михайла Романова. Новий «самодержець» був дуже молодий, недосвідчений, ще й вирізнявся, за словами російського історика Василя Ключевського, «розумовою і фізичною слабкістю» і цілковито залежав від волі бояр. Тож королевич Владислав небезпідставно розраховував скинути його з престолу і здобути московську корону. У 1617 році королевич вирушає з військами на москву, біля Клязьми йому довелося зимувати. Щоб продовжити рейд, він просить допомоги у Сагайдачного.
Виграв двобій у москальського воєводи
Натомість Петро Сагайдачний висунув полякам свої вимоги: збільшити козацький реєстр, розширити козацьку територію, відновити православну церкву в Речі Посполитій. Гетьман і козацька старшина розробили план війни. Влітку 1618 року 20-тисячне козацьке військо розпочало похід. Значною перевагою козаків, порівняно з поляками і московитами, була висока мобільність. Протягом кількох тижнів, як писав очевидець, багато «московських міст, замків та поселень здобуті й спалені». У районі Серпухова українські козаки зустріли вороже військо під командуванням князя Дмитра Пожарського – того самого, якого в росії досі вшановують як національного героя і якому встановлено пам’ятник на красній площі. Однак Пожарський буцімто раптово захворів, і його замінив князь Григорій Волконський. Після перших сутичок московські ратники почали розбігатися, їх охопив великий жах.
Наприкінці вересня 1618 року козаки вже стояли під стінами москви, поблизу Донського монастиря (в наш час це практично центр російської столиці). Цар Михайло Романов вислав проти них армію воєводи Василя Бутурліна. Українське та московське військо вишикувалося одне проти одного. До бою стали гетьман Сагайдачний – сам на сам – із московським воєводою. Наш полководець вирвав списа в Бутурліна та, під’їжджаючи, ударив його і звалив з коня. Поєдинок закінчився цілковитою перемогою козацького воєначальника. Василь Бутурлін залишився живий тільки завдяки своєму захисному обладункові.
Був реальний шанс знищити московське зло
За три години до світанку у жовтні 1618 року – на свято Покрови Пресвятої Богородиці – розпочався штурм кацапської столиці. То був кульмінаційний і, мабуть, найзагадковіший епізод усієї війни. Полякам і козакам вдалося дійти до Арбатських воріт, але далі атака зупинилася.
Досі вельми поширеною є версія, нібито українських козаків вразив передзвін московських церков, і вони вирішили не воювати далі проти «братів православних». А насправді облога припала на осінь, тому гетьман вирішив не тягнути аж до зими і зупинилися. А могли повністю знищити кацапську столицю! Прикро, що він цього тоді не зробив. У нас би була зовсім інша історія.
Відступивши від москви, українські козаки здійснили блискавичний і спустошливий рейд на міста Серпухов і Калуга, захопивши багато полонених. Росіяни досі називають ті події «нашестям Сагайдачного».
11 грудня 1618 року московити підписали принизливе для них перемир’я з Річчю Посполитою, яке отримало назву Деулінського. Відповідно до його умов, Річ Посполита отримала 29 міст та Чернігівщину й Новгород-Сіверщину – і вони стали «козацькими територіями». Військо Петра Сагайдачного через Орел і Курськ повернулося в Україну, подолавши за кілька тижнів 1200 кілометрів. Воно розташувалося у Київському воєводстві, а гетьманський полк у самому Києві. Авторитет Конашевича-Сагайдачного після московського походу ще більше зріс. Саме тоді Польсько-Литовська держава вступила у найвищу стадію свого розквіту. Однак її керівники не знали, що тієї жовтневої ночі 1618 року Річ Посполита втратила останній реальний шанс знищити москву.
У 1621 році турки почали похід на Варшаву. У липні 300-тисячне військо підійшло до Хотинської фортеці. Об’єднана польсько-козацька армія, хоч і була вчетверо меншою, змогла відбити загарбників. Унаслідок битви було підписано вигідну для поляків мирну угоду, турецького султана згодом скинули з престолу. Внесок козаків у перемогу складно переоцінити. Але Петро Сагайдачний отримав поранення і помер у квітні 1622 року.
В Україні шанують пам’ять видатного гетьмана. У 1992 році його іменем було названо фрегат, флагман українського військово-морського флоту.
Один з найкращих військових закладів також носить його ім’я – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!