Біля Різдвяної ялинки у центрі міста Жовква на свята юрмляться і місцеві жителі, і гості. Усі милуються неймовірною красою – вишитими іграшками, якими прикрашене новорічне дерево. 150 прикрас – від маленьких кульок до великих – подарувала рідному місту майстриня Галина Прикута. Саме ці барвисті вишиті кульки з квіточками, зі стрічками врятували жінку від тяжкої хвороби.
Вишивати навчила майбутня свекруха
Якби свекруха побачила, яку красу вишила пані Галина для Жовкви, то тішилася і пишалася б! На жаль, вона вже померла. Адже саме ця талановита майстриня навчила колись юну Галю, як правильно класти хрестик на полотно. Цими днями минуло сорок років, як Галина Прикута почала вишивати.
– Мама моя не вміла, на жаль, і діти мої не підтримують мого захоплення, – з сумом зітхає жінка. – У 17 років я вишила першу сорочку – для тата, він був великим патріотом. Усе життя кохаюся у вишивці. Чотири роки тому у центрі Жовкви відкрила крамницю вишиванок, їх у магазині дві тисячі! Є різні, приміром, митники хочуть з тризубом, незнайомий чоловік замовив під колір своєї сивини. Ото сиділа я у магазині і не раз бачила, як до нового року на ялинку то шапку діда мороза начеплять, то ще щось. А треба, щоб люди милувалися! І в мене виникла ідея – прикрасити українськими віночками. Так я минулого року вділа міську ялинку у сто віночків. І вже тоді стала виношувати думку про вишиті різдвяні кульки.
Серед прикрас є дві чорні
Пані Галина неохоче пригадує, скільки десятків тисяч гривень пішло на 150 вишитих кульок. А ціни справді кусаються. Лише одна невелика лита кулька з пінопласту коштує 65 гривень. А ще ж купувала нитки для вишивки, десятки метрів стрічок, камінці, які візерунками наносила по вишивці, щоб захищали кульки від дощу та снігу. Лише квіточок придбала три тисячі! До власної методики прийшла сама – своєю майстерністю, досвідом, поєднуючи старовинну вишивку з сучасним виконанням. Що не подобалося, викидала у смітник. Та коли готові кульки стала виставляти на вікні свого магазину, люди захоплювалися красою: «Ваші іграшки має побачити вся Україна, а то й цілий світ!» Тоді і запропонували пані Галині встановити рекорд України з вишитих кульок. Так жінка змайструвала 150 прикрас – 60 малих і 90 великих. Є у діаметрі 30 сантиметрів, а є й цілих 86!
– Багатьом кулькам я дала назви: Наречена, Сонечко, Золота Осінь, Тризуб, Бандерівка… А є й Війна. Чоловік каже, що ця кулька негарна. А хіба війна може бути гарна?! Зазвичай за тиждень я майструвала пʼять кульок, а дві чорні дуже тяжко йшли, я так плакала! То мій біль... – пані Галина заливається сльозами. – Їх замовив мій чоловік. Одна в честь його загиблих побратимів, а друга – в честь дітей, які вже ніколи не побачать Різдва. Як то було боляче ті кульки прикрашати чорними стрічками, ангеликами... Поляки, як їх побачили, казали: «Ми таких смутних ще не бачили». Господи, до чого довели нас москалі! Згадую одну дівчинку, яка замовила для себе вишиванку… сумну, бо тато на війні, а мама плаче. А вишивка має тішити око, приносити радість, а не горе!
«Нас одружила війна»
Пані Галина зізнається, що саме вишиті кульки зцілили її від депресії. З повномасштабним вторгненням злягла 80-літня мама, чоловік, нічого не сказавши, пішов на війну. Пані Галина навіть незнайомих людей просила, щоб молилися за Каріма. Люди дивувалися: хто це з таким незвичайним ім’ям? І лише близькі знали, що то її другий чоловік. З першим розійшлися давно, коли поїхала в Італію. Після закінчення Львівського університету працювала вчителькою біології та хімії. Але стояли важкі дев’яності, треба було піднімати на ноги дочку і сина.
– Відстань руйнує навіть найсильнішу любов, – впевнена пані Галина. – В Італії у наших жіночок є сумна приказка: через два роки нема грошей, щоб вертатися додому, а через три – вже нема до кого.
Жінка трудилася в Італії двадцять років, доглядала старе подружжя, варила їсти африканцям. Але повернулася додому, бо зустріла свою долю. Через друзів познайомилася з кримським татарином Карімом, який зміг вирватися з Криму від російського переслідування. Ще не встигли пожити разом, як у перші дні війни 58-річний Карім пішов добровольцем на фронт. А через два тижні, на Благовіщення, командир їх офіційно розписав на відстані – Карім був на фронті, Галина вдома. У Жовкві вони стали першою парою, яка взяла такий військовий шлюб. «Нас одружила війна», – гірко посміхається пані Галина. За 500 днів війни чоловік пройшов пекло під Бахмутом, Авдіївкою і хворим повернувся додому. Пані Галину так мучили переживання, що потрапила до лікарні. І навіть вишивка не приносила задоволення. Три місяці не тримала в руках голки! І тоді лікар наказав: «Берися за вишивання!» Так Галина стала відволікатися від сумних думок, знову поринула у своє захоплення. А згодом стала вишивати кульки…
Шість іграшок з ялинки… вкрали
Усі 150 кульок пані Галина подарувала рідній Жовкві. Міський голова обіцяє приміщення для музею, бо навіть нема де зберігати усі ці прикраси. Та тільки зареєстрували рекорд України, як хтось вкрав з ялинки шість найбільших кульок.
– Це як частину мене пошматували! – обурюється жінка. – Тут моя праця вкладена, остання чоловікова зарплата, яку він заробив кровʼю на фронті. Наречену забрали, Бандерівку теж, а от Війну лишили, нікому вона не потрібна.
Але пані Галина не зневірилася і мріє до наступних Різдвяних свят змайструвати ще більше вишитих кульок, щоб встановити світовий рекорд. Має надію, що інші міста, зокрема Львів, почувши про вишиті ялинкові прикраси, і собі долучаться до такої акції. Тому пані Галина їздить по містах та селах і проводить майстер-класи. Хоча є люди, які питали жінку, скільки ж їй заплатили. З гумором відповідає: десять тисяч лайків і мільйони заздрісників.
– Ця ялинка – виклик війні, русизму, москалізму, – каже Галина Прикута. – Я хочу прославити українську вишивку, показати усьому світу, що ми не зламалися і живемо далі!
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!