Молоде покоління переживає долю наших дідусів та бабусь, коли чорним крилом Україну накрила війна. Летять повістки у кожне село, не минають осель, де живуть юні хлопці та дорослі чоловіки. Так сталося, що Наталя Сніжко, а тепер Морач, чекала з війни двох братів та нареченого. А тепер непокоїться, аби не довелося виглядати ще й молодших близнюків.
Сергій та Наташа Морачі живуть у селі Череваха Маневицького району. Він робить ремонт у хаті, вона няньчить маленьку донечку. А познайомилася ця пара ще задовго до АТО. Вперше зустрілися на святкуванні дня народження друзів у сусідній Галузії, звідки Сергій родом. Побачилися, поспілкувалися та й розійшлися. І життя пішло далі. Сергія призвали на війну у першу хвилю мобілізації. З 51-ю, а згодом з 24-ю бригадою пройшов усі пекельні точки на фронті.
Лутугине, Красний Лиман, Піски, Луганський аеропорт… – неохоче, але з посмішкою, скромно перераховує міста, де довелося вступати у бої. – Там було гаряче.
На щастя, ворожа куля не зачепила – повернувся додому живий-здоровий. А прийшовши у відпустку, чомусь раптом згадав про Наташу з Черевахи. Попросив її номер телефону у найкращого товариша, який їх познайомив, і став дзвонити. Так у них зав’язалася любов. А чим же припала до душі ця мила симпатична дівчина?
– Не знаю, просто сподобалася – і все, – посміхаючись, зізнається молодий чоловік.
У той час, коли Сергій служив, в АТО також воював рідний брат Наташі – Іван. Довелося йому побувати у самому пеклі – на Савур-могилі. Усією великою сім’єю дочекалися брата з війни. Щоправда, ще не одружили. Як і Сергій, він пройшов реабілітацію у волинському госпіталі. Уся родина тепер з дня на день чекає з війни ще одного брата – Сашу, який воює у Донецькій області. Скільки сліз вилила мама, яка виростила 13 дітей, скільки горя пережила за ці два роки! Її серце не може витримати такого болю за своїх синів, вона часто лежить у лікарні. І тоді, коли ми заїхали у Череваху, вдома її не застали – вже вкотре на лікарняному ліжку. Уже скоро, здавалося б, прийде кінець її душевним мукам. Так ні. Недавно помер найстарший син Василь, а молодшим близнюкам летять повістки.
Спокою нема, – журиться Наташа. – Невже знову будемо чекати братів?
Олена ПАВЛЮК,
Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!