Цікавий прецедент має місце на Волині у контексті адміністративної реформи та процесу об’єднання територіальних громад. Волинське село Жабче, що у Горохівському районі, хоче приєднатися до Боремельської ОТГ Рівненської області.
Про це пише газета «День».
У своєму матеріалі журналістка Наталія Малімон розповідає, що історично Жабче орієнтувалося на Боремель, до якого всього три кілометри, й їхні землі – межують. Тут базар, на який жабченці виносять вирощене-зібране у своїх господарствах, магазини, пекарня зі знаменитим боремельським хлібом, через Боремель вони мають чотири на день автобусні рейси на Луцьк. А головне, що в Боремлі – школа, через яку пройшло не одне покоління жабченців. «І тато мій навчався у Боремлі, й мама, я там навчалася, й діти – туди ж», — каже жабченський сільський голова Людмила Фандич, констатуючи, що наразі й дитсадок у них – у Боремлі, бо у своєму селі немає.
«Як аргументи «за», вона висуває, крім історично встановленого сусідства, ще й те, що просто інакше Жабчу нема куди податися. Найближче волинське село, Перемиль (також Горохівського району), за сім кілометрів, і воно не зможе стати центром ОТГ, не маючи відповідної інфраструктури. Жабче «сватають» в ОТГ аж у Сенкевичівку, а це, хоч з якого боку візьми, далеко й незручно, навіть автобус у тому напрямку один, а не чотири, як через Боремель. Селяни, каже голова, чудово розуміють, що про зміну меж областей і не йдеться. Тому мрії та прагнення жабченців залишаються мріями та прагненнями.
Власне, весь цей закуток Рівненщини, де Боремель, Малево, Демидівка, Золочівка, Берестечко – села, які нині об’єдналися в одну територіальну громаду, – вони також споконвічно й історично спрямовані на обласний центр Волині, Луцьк, а не на «своє» Рівне, до якого удвічі більше кілометрів. І якби люди могли вибирати, змінювати межі регіонів, хтозна, чи не просився б завтра Боремель на Волинь?.. А сьогодні такі реалії, що Жабче ще й бідне, а Боремель – багатий…
Голова Боремельської об’єднаної територіальної громади, що в Демидівському районі на Рівненщині, Віктор Корінь, має 15-річний досвід роботи сільським головою у Боремлі, селі, котре відоме в історії ще з 1100 року, і Магдебурзьке право мало ще 1547 року. На цю давність та історичність і покладає зараз надії, сподіваючись у пошуках інвестора «вийти на Польщу»: містечко Боремель та околиці процвітали за часів польського магната Чацького. Боремельська об’єднана територіальна громада включена й у міжнародний проект Світового банку, коштами якого облаштують амбулаторію. Про те, що волиняки із Жабчого просять взяти їх під боремельське «крило», начуваний. Проте змін меж областей ще не передбачено. Але боремельці з доброї ласки вчать волинських дітей у своїй школі,утримують їх у своєму дитсадку, бо ж – сусіди споконвічні, так склалося…
У Боремлі освітлюють вулиці за допомогою сонячних батарей, у селищі впав рівень злочинності, бо темні люди вилазять на темні вулиці, тут навіть на автобусних зупинках врізали розетки для підзарядки мобільних пристроїв та провели wi-fi. Віктор Корінь тішиться і з того, що землі навколо Хріниківського водосховища – курортної зони для цього краю Рівненщини та Волині – боремельські й дуже дорогі. Є де далі розвивати рекреаційну зону й заробляти гроші для громади. І навіть бідному «чужому» Жабчу тут би знайшлося місце... Бо ж «свої», незважаючи на територіальну приналежність», – йдеться у матеріалі.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!