Дівчина без ніг їздить на лижах та грає у волейболБогдана КАРАВАНСЬКА підкорила й лижі

Дівчина без ніг їздить на лижах та грає у волейбол

Волинь

24-літня Богдана Караванська з Луцька здобула чимало перемог та нагород, зуміла добитися великих успіхів. Незважаючи на те, що ніколи не могла повноцінно рухатися, адже народилася… без ніг.

Перші кроки… руками

Коли Марія Караванська дізналася, що чекає дитя, радості не було меж, хоча вдома підростала старша донечка. Вагітність проходила добре. А коли народилося немовля, медики жахнулися: у дівчинки замість ніг було два маленькі відростки. Дитинку матері не показали, але її серце щось відчувало. Та хтось у роддомі таки наважився сказати правду, навіть порадив відмовитися від такого тягаря.

– Але коли я побачила маленьку безпомічну дитинку, твердо вирішила: нікому її не віддам, – і досі голос матері тремтить, коли згадує той момент.

Молода мама мусила сама давати раду донечкам, бо чоловік пішов із сім’ї. Часто за сльозами світу не бачила, але збирала всю силу в кулак і йшла з дитинкою на прогулянку. Лише намагалася подалі обходити знайомих, щоб не заглядали у візок і не жаліли. Завжди підтримували та допомагали мама з братом із села Ловище Турійського району, а також кума Світлана. Росла Богданка, росли й мамині тривоги.

– Якось я готувала їсти на кухні, а мала була в кімнаті. Чую, щось шарудить по коридору. Виглядаю, а вона до мене йде… руками, – витирає сльозинки Марія Петрівна. – Таку мала силу, що все своє тіло піднімала на руках. У мене мало серце не вискочило… від радості, бо як-не-як, а дитина пішла.

Гроші на протези збирали в Німеччині

У садочок Богданка не ходила. П’ять років була в спеціальному апараті. Якось старенька санітарочка, жаліючи маму з дитиною, розповіла про Мальтійську службу допомоги. «Може, там вам поможуть з протезами», – порадила. І вже за два тижні благодійники повідомили: німецькі фахівці готові зробити протези, на які зібрали гроші звичайні німці.

– Фото моєї Богданки облетіло західні газети. Німців вразила дівчинка без ніг з великим бантом, – пригадує жінка.

Нині покійного Гюнтера Блеккера, який одружився з українкою і допомагав багатьом нашим землякам, й досі вважають хрещеним батьком Богдани. Адже саме завдяки його старанням дівчинка у сім років нарешті змогла стати на повен зріст! І хоча спочатку ходіння на протезах було мукою, та з часом звикла.

Коли прийшла пора йти у школу, вирішили переїхати до рідних у село Ловище. Дядько Василь возив племінницю «Жигулем» на індивідуальні заняття, а в клас заносив на руках та пересаджував на інвалідний візок. Якось вчителька Богдани поїхала на курси, і дівчинку забрали до всіх у клас.

– Після того донька заявила вдома: «Хочу вчитися тільки з дітками», – сміється мама.

– У мене були хороші однокласники, – продовжує Богдана. – Ніколи не ображали, а завжди допомагали. Я мала два інвалідні візки: один – у школі, інший – вдома.

Питаю, як же дівчинка із сільської школи опинилася у великому спорті.

– А все почалося зі змагань для людей з обмеженими фізичними можливостями, – пригадує Богдана. – Там мене помітив заслужений тренер України Валерій Дружинович з Ковеля. У місті ми часто бували, бо ж доводилося, як тільки підростала, «підганяти» протези у місцевому протезно-ортопедичному цеху. І одного разу наважилися зайти до Валерія Павловича. Уже на першому тренуванні без будь-якої підготовки жала 30-кілограмову штангу.

Відтоді Богдана з мамою три роки маршрутками з пересадками їздили до Ковеля на тренування. Жінка робила все, щоб її донька мала якусь віддушину. Богдана показала хороші результати у жимі штанги лежачи. Уже після кількох тренувань вона поїхала на чемпіонат України й виконала норматив кандидата у майстри спорту.

Має нагороди з різних країн

Богдана Караванська – майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу (жим штанги лежачи), багаторазова призерка чемпіонатів України, срібна призерка чемпіонату світу серед юніорів з ураженням опорно-рухового апарату, краща спортсменка України 2009 року з пауерліфтингу.

Коли сім’я переїхала до Луцька, Богдана продовжила тренування у заслуженого тренера України Олега Хом’яка. По півтори-дві години тричі на тиждень вона трудиться у спортзалі. При чому не зупинилася на пауерліфтингу, а підкорила ще й лижі, захоплюється біатлоном та волейболом! Дівчина – триразова бронзова призерка кубків світу з лижних гонок та біатлону, срібна призерка чемпіонату Європи з волейболу сидячи. Левова частка у цих досягненнях належить тренерам та мамі, яка постійно підтримувала доньку. Завдяки спорту Богдана побувала у багатьох країнах, зокрема, Малайзії, Фінляндії, Естонії, Швеції, Німеччині, Норвегії, Росії, Білорусі, Польщі, Хорватії. Попереду – нові змагання та перемоги. Яку ж заповітну мрію має наша спортсменка?

– Хотіла б побачити Париж, – зізнається дівчина.

Сподіваємося, що мрія здійсниться – і Богдана легко підкорить Ейфелеву вежу!

Руслана СУЛІК, Волинська область

Передрук заборонено!

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!