«24 серпня 1950 року. Село Гірка Полонка Луцького району. Знешкоджено бункер «Блок». Вбито «Катерину», друкарку технічної ланки крайового проводу ОУН, «Галину», друкарку технічної ланки крайової організації ОУН, і господиню будинку, в якому був бункер, Мотрону Клим’юк». На це скупе повідомлення натрапила ще в далекому 1995-му в архівах СБУ.
Любов до України прищепив учитель з армії Петлюри
Тоді нам, журналістам, уперше відкрився доступ до потаємних архівів ОУН-УПА, що зберігалися в обласному управлінні СБУ у Волинській області. Занотувала собі з надією дізнатися колись більше про тих, хто ж загинув 24 серпня 1950 року, тобто у день, який через сорок один рік від тих трагічних подій стане днем народження України…
Відомо, що влітку 1950-го в Гіркій Полонці у схроні загинула дружина повстанського командира УПА-Захід «Дубового» (Івана Литвинчука) на псевдо Катерина, підпільниця Ганна і господиня будинку, де був бункер. Їх видав місцевий житель на прізвисько Сметана, який був провідником Луцького району. Як все відбувалося насправді у Гіркій Полонці, свого часу розповіла колишня зв’язкова УПА Лідія Іванівна Мельник, яка народилася у Полонці. Її версію записали учні Гіркополонківської школи. Сама пані Ліда теж допомагала повстанському підпіллю й носила підпільні «грипси», хоч мала на той час маленьку дитину і неабияк ризикувала не лише своїм життям. Патріотичний, український дух молодим полонківцям, виявляється, прищепив звичайний вчитель тамтешньої школи Микита Грицак, який в часи УНР воював в армії Симона Петлюри. Він приносив у клас географічну карту й розказував: «Оце, діти, наша Україна. Це дуже багата земля і живуть на ній хороші, працьовиті люди, які мають жити вільно й самі собою управляти. Вірте, діти, прийде такий час, коли це станеться». Учитель так гарно розповідав дітлахам про Україну, про її народ, що його слова вони пам’ятали все життя. І не просто пам’ятали, а виборювали волю й українську державу, коли прийшов час.
У Полонці до війни було 98 хат і майже з кожної хтось пішов в УПА. Чоловік Лідії Мельник Лаврін і брат Дмитро теж обидва загинули, підірвавшись гранатами у криївці, щоб не потрапити до рук НКВС.
Із дощок схрону зробили кучі для свиней
У 1950 році в довколишніх селах почали з’являтися листівки із закликами не йти в колгоспи й чинити супротив радянській владі. НКВС з ніг збилося: звідки? На слід вийшли через зрадників. Один із повстанців домовився із жінкою в Луцьку, що вона продасть йому друкарську машинку. По дорозі до неї його і схопили. Він не витримав катувань і розкрив криївку, що знаходилася в селі Гірка Полонка на місці сучасного кладовища, під хатою Пилипа Климюка і його дружини Мотрі.
«Наїхали енкаведисти і примусили господиню спуститися в криївку, сказати, щоб повстанці здалися. Інакше вони закидають її гранатами і зірвуть не лише криївку, а й хату. Господиня виконала наказ і невдовзі звідти пролунало три постріли. У криївці знайшли тіла трьох: двох дівчат-друкарок і хазяйки будинку. Криївка була дуже велика: прихожа, канцелярія, кімната для відпочинку. Три великі військові машини добра вивезли звідти: одяг, взуття, дві друкарські машинки, книжки, папір, газети, гроші. Судячи з того, що схрон був добре облаштований, можна зробити висновок, що там справді жила дружина Дубового «Катерина» і сам командир УПА, який на момент викриття криївки був у від’їзді». Про цю криївку згадує і Марія Савчин у своїх спогадах в т. 28 «Літопису УПА» та її чоловік, командир УПА Василь Галаса. Із дощок-п’ятидесяток, якими була оббита криївка зсередини, зробили в колгоспному свинарнику 50 куч для свиней. І це в той час, коли стільки сімей жило в землянках, а хто й мав хату, то підлоги в ній не було. Але це було зроблено навмисне, щоб показати, мовляв, там, де жили бандерівці, тепер живуть свині.
Чоловік загиблої Мотрони, господині будинку, у цей час був у тюрмі – йому дали 5 років за вкрадену в колгоспі пшеницю. Після розкриття криївки йому ще впаяли новий строк і з тюрми він вже не повернувся. Їхні двоє дітей теж невдовзі загинули…
У 2021 році на День Незалежності України місцеві активісти відкрили у Гіркій Полонці музей-скансен УПА, реконструювавши «штабну криївку «Блок», де в 1948-1950 роках перебував штаб УПА-Північ під керівництвом Івана Литвинчука (псевдо «Дубовий») і в якій загинули його дружина Катерина з бойовою подругою та місцевою селянкою Мотрею Климюк.
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!