Роман Доманський з Луцька більше двадцяти років працює у банківській сфері, але має незвичайне захоплення – мандрівки на яхті. І якщо спочатку її орендував з друзями для спільного відпочинку, то тепер у якості професійного шкіпера організовує різноманітні подорожі на вітрильниках.
Єдиний українець серед іноземців
Роман часто із сім’єю їздив кататися на лижах у Польщу. Там в одній з компаній поляк Томек розповідав про подорожі на яхті. А оскільки Роман з дитинства про це мріяв, то почав розпитувати, а той несподівано запропонував: «Краще їдемо з нами, то й побачиш усе на власні очі».
Першого травня у Польщі офіційно стартувало відкриття яхтингового сезону. І вперше Роман брав участь у незвичайному дійстві на Мазурах – у краї тисячі озер. Мандрівка триває тиждень. Збирається шість-вісім людей, які порівну скидаються на оренду яхти. Окремо вносять суму у яхтову касу, з якої оплачуються портові збори, у портах закупляються продукти, поповнюються запаси палива. На яхті є камбуз, оснащений плитою, холодильником, посудом. Проживають у двомісних каютах. Головним на судні є шкіпер. Він стоїть за штурвалом та відповідає за маршрут. Решта виконують його вказівки, допомагають піднімати-опускати вітрила, заходити-виходити з порту, готувати їсти.
– До речі, я був єдиним українцем серед поляків. Мову знав на розмовному рівні, тож проблем не було, – розповідає Роман. – Тиждень на яхті – це своєрідний драйв та загартування характеру. Ночували обов’язково на судні, яке у цю пору залишається на якірній стоянці чи в порту. Кожна стоянка – це інша затока, інший порт, краєвид… Враження були неймовірні. Тож, зрозуміло, що наступного року я знову планував відпочинок на яхті.
Навчання у Польщі – подарунок на день народження
Відпочивши три сезони на яхті як турист, Роман зрозумів, що хоче і сам спробувати себе у ролі шкіпера. Але для того, щоб стати за штурвал, треба пройти навчання, скласти іспити, отримати ліцензію. Оплату за навчання Роман отримав як подарунок на день народження.
– На учбовому рейсі я відчув себе як в армії, коли був «духом», – сміється чоловік. – Дисципліна залізна, поблажок ніяких. Раз вчишся у Польщі, то і розмовляти треба польською, і навіть думати. Найважче було запам’ятати всі технічні терміни. Інструктором була молода дівчина Домініка. Мене, чоловіка за сорок, діставало, що треба виконувати вказівки юной пані. І вона нервувала, коли я повільно, на її погляд, виконував команди, адже спочатку я їх перекладав у голові. «Шибче, шибче», – часто сварилася, бо, мовляв, яхта може перевернутися. Уже на третій день хотів плюнути на все. Заспокоював товариш по каюті Мартін: «Не переживай – навчишся». Коли прийшла пора складати іспити, члени комісії були дуже здивовані, що українець надумав отримати ліцензію у Польщі. Я зробив лише кілька помилок, що допускається, і склав іспит. Полячка-інструктор зізналася, що найбільше за мене переживала.
Отримана ліцензія давала право керувати яхтами на прісних водоймах. За кілька рейсів шкіпером на Мазурських озерах Роман зрозумів, що хоче розширити горизонти, і вирішив вчитися далі, щоб вийти у море. І знову навчання, учбові рейси через Балтійське море, адже за програмою треба обов’язково пройти іспит вітром і хвилями, додаткові курси метеорології, морської навігації... На екзаменах знову був єдиним українцем серед студентів, але вже більш впевненим, з набутим досвідом. Роман уже пройшов два щаблі з трьох можливих категорій керування яхтою.
Завдяки наполегливості чоловік здійснив дитячу мрію і став професійним шкіпером. Тепер його не тільки запрошують возити туристів у Польщу, Хорватію, Грецію, а й він сам може вибирати країни та прокладати маршрути.
Руслана ТАТАРИН, м. Луцьк
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!