«У кожному з нас живе генетична пам’ять про війну. Ми не хочемо нової війни, не хочемо, щоб загинули люди», – такий лист у лютому 2022-го проти війни в Україні підписали російські діячі. І з-поміж них – відома актриса Аліса Фрейндліх, хоча у 2014 році підтримала окупацію Криму. Вона пережила жахіття блокадного Ленінграда, яке тривало 872 дні і де померло 641 тисяча жителів.
Аліса Фрейндліх вижила завдяки бабусі-німкені
Нещодавно я натрапила на її розповідь про блокаду Ленінграда, яку майбутній актрисі допомогла пережити татова мама – бабуся Шарлотта. Якщо сусіди з’їдали всю пайку хліба і вмирали, то бабуся закривала кусень на ключ і видавала рідним протягом цілого дня, варила холодець зі столярного клею і додавала у нього краплю гірчиці. Не замерзли у холодній квартирі, бо вугілля з буржуйки бабуся кидала у самовар, тому постійно пили гарячий чай. Розтоплювала сніг і купала внуків, бо під час голоду не можна було себе запускати – це вірна дорога до відчаю і смерті. Наступної зими з продуктами у Ленінграді стало легше, тому що налагодили доставку з Великої землі. Але сім’ї Фрейндліх було важче, тому що любу бабусю Шарлотту комуністи вислали кудись до Сибіру чи в Казахстан. Лише за те, що була німкенею за національністю.
– В ешелоні вона померла. Але на збірному пункті відламала шматок своєї пайки на дорогу і віддала нам. Мене теж могли вислати, та батьки змогли записати мене як росіянку, – згадує Аліса Фрейндліх. – Війна – це велика трагедія. Минуло стільки років, але відлуння блокади і досі звучить в мені.
Що партійці не з’їдали, те палили
А поки звичайні ленінградці вмирали від голоду, вище партійне керівництво обжиралося. Серед представників парткомів Ленінграда не зафіксовано жодної смерті! Для цієї еліти на літаках тоннами доставляли м’ясо, масло, сир, консерви, шоколад і навіть пекли ромові бабки! Приміром, інструктор Ленінградського міськкому партії Микола Рибковський у грудні 1941-го писав у своєму щоденнику: «Вчора їв зелений борщ зі сметаною, на друге – котлету з вермішеллю, а сьогодні на перше – суп із вермішеллю та свинину з тушкованою капустою». А коли у партійній лікарні поправляв здоров’я, то ласував бараниною, яловичиною, куркою, гусятиною, індичатиною, ковбасою, рибою і навіть ікрою! «Такий відпочинок в умовах блокади можливий тільки завдяки більшовикам та нашій радянській владі», – зазначав. Те, що не встигали з’їсти партійці та їхні сім’ї, таємно палили, щоб уникнути бунту чи погромів. Адже люди варили шкіряні ремені, клей зі шпалер, багатші обмінювали на хліб золото й діаманти. Згодом їли птахів, котів і собак, а потім і людей. За фактом людожерства у Ленінграді було затримано майже 900 осіб. Трупи лежали скрізь – у квартирах, на вулицях, у трамваях.
Сталінське керівництво у блокаді Ленінграда звинуватило фашистів. Проте це заперечив Нюрнберзький процес. А через деякий час на світ спливли інші вражаючі факти. Перед війною Ленінградська область зібрала рекордний урожай зернових. На складах міста зберігалося стільки продукції, що місцеві керівники просили припинити будь-які доставки товарів, оскільки їх не було де складати. Втім, коли фашисти підійшли до Ленінграда, сталін дав наказ: «Не залишати противнику ні кілограма хліба, ні літра пального». І тому з міста з майже тримільйонним населенням стали цілодобово вивозити не лише стратегічні підприємства, а й продукти та пальне. А від нальоту гітлерівської авіації у вересні 1941 року згоріла мізерна кількість борошна та цукру. Що цікаво, на блокадній території червоноармійців було вдвічі більше, ніж окупаційних військ.
– Я не можу дивитися, якщо в тарілці лишаються об’їдки. Людина з мирного життя не уявляє, що ця крихта хліба може раптом стати порятунком від смерті, – каже актриса Аліса Фрейндліх. Проте її ж країна створила таку ж блокаду тільки в Україні – у багатостраждальному Маріуполі.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!