60 років жінка воює зі своєю правицею, яка робить лише шкоду
У це важко повірити, але є в Україні жінка, рука якої живе окремо, своїм життям. Вона не слухається бідолашну – не підносить ложку з їжею до рота, не допомагає одягатися, не стелить ліжко. Навпаки, правиця завдає тільки шкоди: лазить до чужих кишень, жбурляє господиню з ліжка й навіть ріже її ножем! І вдіяти жінка нічого не може. Руку, яка взагалі не підкоряється волі людини, має тернополянка Марія Смерека.
Перехворіла на енцефаліт
Змалку на долю пані Марії посипалися випробування. У неї виявили порок серця (як і в мами, яка через це померла зовсім молодою), у школі залишилася круглою сиротою. А потім так захворіла, що й сама заледве не віддала Богові душу.
Усе почалося банально: помила голову і, не висушивши, вийшла в холодну пору надвір. Їй тоді було шістнадцять…
– У мене виявили менінгоенцефаліт. Я лежала під крапельницями, й надії було мало. Мене годували через зонд, бо сама їсти не могла, – згадує ті часи Марія Смерека. – Усі думали, що помру. Але являється мені Бог і каже: «Раз ти не нарікала на Мене, молилася, почнеш на третій день ходити». І так сталося. Ще перші два дні я була слабка, а потім справді стала на ноги.
Лікарі були вражені, бо хвороба відступила. Але Марія тоді не знала, що лише стала на шлях боротьби за своє життя. І триває вона донині. Бо відтоді здоров’я жінки серйозно подалося, а права рука почала жити ніби окремо від тіла.
– Хочу взяти гребінець розчесатися, а вона не слухається, їсти хочу – вона ложки не візьме, – розповідає жінка. – Ой, скільки я по лікарях через ту свою руку виходила! Ще як у школі була, мене оглядав професор. Казав тоді: «Приїжджай до Києва, ми тебе полікуємо, квартиру дамо». Я б хотіла, але наші лікарі не дали мені направлення. Сказали, що тут є кому лікувати.
На очах жінки виступають сльози. Вона розуміє, що тоді втратила шанс, який, можливо, на краще змінив би її життя. Однак нікого ні в чому не звинувачує й в усьому покладається на волю Божу. Як-не-як їй уже 75! До такого віку не дожило чимало її однолітків.
«Вона хоче вас злапати»
Сьогодні застати вдома пані Марію важко, адже більшість часу вона проводить у лікарнях. Дошкуляють біль, судоми, та найбільше – права рука, з якою воює ось уже шість десятків років.
– Вона сама собі хазяйка, що хоче, те й робить, – тримаючи праву руку лівою, каже Марія Смерека. – Столом, кріслом кидається.
Я бачу, як пальці правиці викручуються з «полону» і тягнуться до мене.
– Хоче вас злапати, – пояснює жінка. – Але я не встану, вона не дотягнеться.
Аж мороз йде по шкірі від її подальшої розповіді.
– Якось моя рука вдарила мене кулаком по спині і зламала хребець. То я тоді довго лежала в лікарні. Іншого разу, коли хотіла собі налити кип’ятку в кружку на чай, вона вихопила його й вивернула мені на ногу. Обпарила до самої кості! Навіть пересадку шкіри тоді мені робили, – зізнається Марія Смерека.
А рука й далі сіпається у напрямку до мене. Справді стає лячно.
– Ще вона на мене з ножем кидалася. Вхопила і встромила мені от сюди, – показує ногу. – Було, вночі мене кинула на землю. Я мало не задушилася. Тоді сусідка прийшла, мене підняла і стіл впритул до ліжка підсунула, щоб таке більше не повторилося.
Хлопця за грудки підняла догори на пів метра
Та рука має неймовірну силу! Це підтверджує і соціальна працівниця Оксана Саньоцька, яка опікується жінкою, і сусідка Текля Васюта. Хоча жінки зізнаються: руки-бунтівниці не бояться. Бо вона при них, як правило, захована у спеціальному «налокітнику» й прив’язана до господині.
– Мушу тримати свою руку міцно. Бо вона нічого доброго не робить, тільки шкоду. Одного разу я йшла в магазин. То недалеко, буквально через дорогу від дому. Йшов мені назустріч хлопець років двадцяти. То рука схопила його за грудки і підняла догори на сантиметрів сорок, а то й більше! – розповідає жінка.
– Той хлопець поліцію не викликав? – запитую.
– Ні. Люди тут уже всі знають мою руку… Співчувають. Вона і в церкві дивиться, кого б злапати. Може комусь у кишеню залізти.
Сестра вигнала хвору з хати
Марія Смерека – одинока пенсіонерка. Так склалося життя, що заміж не вийшла, дітей не має. З родини була єдина жива кровинка – рідна сестра. Але з нею стосунки теж не склалися. Коли Марія захворіла, вона оформила на себе документи по догляду й добилася квартири у Тернополі. Та тільки переселилася із села, хвору сестру з хати вигнала… Та на неї жінка не гнівається. Із сумом зауважує, що сестра вже давно покійна.
Була в пані Марії ще одна «опікунка», котра мало не відібрала її житло, яке отримала колись від роботи. Але сусіди вчасно похопилися, не дали аферистці провернути оборудку. Тепер самі доглядають за бабусею: їсти носять, в оселі прибирають. Справді, ми приїхали без попередження, а в домі сяяло чистотою, на кухні пахнув обід.
Що каже про захворювання Марії Смереки медицина?
– Випадок справді унікальний, – розповідає Юрій Геряк, завідувач Першого неврологічного відділення обласної психоневрологічної лікарні. – Бо дії руки непідконтрольні свідомості, волі людини. Причина – ревматизм, який викликав пошкодження суглобів, серця і головного мозку. Винна в усьому перенесена інфекція.
Аби жінці рука якнайменше дошкуляла, хворій радять з нею… розмовляти. Пані Марія може її погладити, просити бути чемною. А може бити лівим кулаком по правиці, аби неслухняну руку втихомирити. Каже, виробила вже свою тактику боротьби.
Цілими днями жінка проводить у молитві. Вдома чи в лікарні – просить Бога про одне: щоб люди, які поряд, були здорові.
Наталія КРАВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!