Олена Єднак із Тернополя з дитинства хворіла на цукровий діабет. З восьми років була на інсуліні та жила з цією підступною недугою. Здобувала вищу освіту, мала хорошу роботу. Та одного дня перестала бачити. Не здалася, не зламалася, а стала шукати, як себе реалізувати. Її сила духу – приклад для тих, хто ниє і нарікає на життя. Долайте труднощі так, як ця 39-річна жінка!
Операції не врятували
Олена працювала консультанткою в нотаріальній конторі. Планувала закінчити юридичний факультет і стати нотаріусом.
– Якось вранці я відкрила очі й помітила, що одне не реагує на світло, – пригадує жінка. – Як згодом мені пояснили: стався обширний крововилив. Реальність була страшною: я заснула зрячою, а прокинулася – не бачу на одне око.
Тоді Олені було лишень двадцять років. Поїхала в Одеську клініку, щоб врятувати зір. Провели кілька операцій, але діабет брав своє. Ставало все гірше і гірше. Відмовилося «працювати» й друге око. Молода жінка опинилася у страшній пітьмі. Важко було звикати до нових реалій. Лишень завдяки підтримці та розумінню чоловіка трималася і вчилася жити по-новому. Коли він був поруч – проблем не було, а як ішов на роботу, Олена лишалася сам на сам з темрявою.
– Можна й поплакати, а толку? Руки-ноги є, треба жити далі, – каже вона. – Навпомацки вивчала кімнату, шукала ванну, бралася мити-прибирати. Ми жили окремо від батьків, тож допомогти нікому. Потрохи вчилася все сама робити.
У чотирьох стінах всидіти було важко, почала шукати якесь заняття. Поїхала до Львова в реабілітаційний центр, познайомилася з іншими незрячими. Надихнулася тими, хто йшов до мети і шукав якісь свої захоплення.
Для зручності все підписано шрифтом Брайля
Будучи незрячою, довелося повністю перелаштовуватися. Найперше вивчила шрифт Брайля. Думала писати якісь оповідання, повісті, але згодом зрозуміла, що література – не її справа.
– На випічку надихнув чоловік, бо він до кави любить солоденьке, – посміхається Олена. – «Може б, ти щось спекла?» – несподівано запропонував мені. Ой, це було непросто. Коли маленька дитина вчиться ходити, вона теж падає, але ж ходити хочеться. Вона встає, робить наступний крок і йде далі. Так і я. Коли поруч підтримка та допомога, то все повинно вдатися. Мій чоловік Роман – це моя опора.
Не раз обпікала пальці, не раз викидала тісто. Зате наловчилася і стала пекти пироги, кекси, чізкейки, печиво, навіть торти. На кухні в Олени все має стояти на своїх місцях. Так їй краще орієнтуватися. Спеції розрізняє по аромату, а на окремі клеїть наліпки, підписані шрифтом Брайля. Раніше в Олени була стара газова духовка, тож вона сама не ризикувала її запалювати. Але коли придбала електричну з різними режимами, то стало набагато легше. Де температурні показники, чоловік наклеїв лейкопластирем позначки на кожних 10 градусів, щоб дружина могла розрізнити де 170, де 180. Потрібні інгредієнти важить на електронних вагах, які не лишень показують, а й кажуть точні грами. Спочатку жінка пекла лишень для чоловіка та рідних, а потім хтось запропонував спробувати продавати свої вироби. Олена написала у фейсбуці, що вона незряча, але хоче займатися кондитерською справою. «Хоч не можу гарно прикрасити свої вироби, бо не бачу, але якість та неперевершений смак гарантую», – пообіцяла жінка. Завдяки інтернету з’явилися перші клієнти. А постійна зайнятість допомагала відігнати смутні думки.
Коли почалася війна, Олена залишалася в Тернополі. Але через постійні стреси здоров’я почало ще більше підводити. Тож подружжя прийняло рішення виїхати за кордон. Нині Олена з Романом живуть у Чехії. Жінка багато часу проводить у місцевих медзакладах, випічку довелося відкласти.
– Дуже сумую за цим процесом, за ароматом вийнятого з духовки печива, – зізнається молода жінка. – Сподіваємося, що мир настане якнайшвидше. Ми повернемося додому. І я спечу для своїх рідних та друзів щось неймовірно смачненьке. А поки замість печива я взялася вчити чеську мову. Слухаю радіо і телевізор, аудіоуроки в інтернеті, так запам’ятовую слова. Тож це тепер моє нове захоплення.
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!