Подружжя Алла і Михайло ГЕРЕЦІ
Україна

95-річний волинянин в США разом з дружиною допомагає Україні

18 квітня, 20:37
0
1
Сподобалось?
1

Нещодавно наш тижневик одержав листа зі США. Автор відзначив поважний ювілей – йому виповнилося 95 літ, а його обраниці – 83. Він наш земляк, волинянин, уродженець села Люб’язь Любешівського району. Під час Другої світової війни вояка УПА доля закинула спочатку в Німеччину, а потім у США. Працював і навчався. З простого робітника став інженером, згодом кандидатом наук з архітектури. Активний громадський діяч, член колишнього уряду УНР в екзилі, благодійник. Громадські організації, які він довгий час очолював (Дослідна фундація ім. Олега Ольжича, православне Товариство святого апостола Андрія Первозваного), надали Україні, і зокрема Волині, хорошу допомогу, а на початку нинішньої російсько-української війни – і нашим збройним силам у протидії агресії. Недавно автор та його дружина передали читачам Волині свою багату й цікаву бібліотеку.

Автор цього листа – Михайло Герець, громадянин США, житель Нью-Джерсі. Про свою обраницю він вирішив розповісти нашим читачам. Їхній шлюб витримав іспит 64-ма роками. Беріть приклад, українці й американці!

«Коли лічильник твого життя намотав багато літ і зим, подумки часто підсумовуєш те, що корисного зробив для своєї сім’ї, держави, людей. Добрі справи – то віхи твого прожитого часу. Чим їх більше, тим тобі легше жити. Щоправда, при цьому ми часто забуваємо тих, хто нам допомагав їх безкорисливо зробити, стати тим, ким ми є. Хоч це насамперед твої найближчі, найдорожчі люди. Для мене такою є моя дорога дружина Алла, з якою ми прожили разом багато літ, виховали двох дітей, маємо двох онуків. Обоє щасливі від того, що у широкому, мов океан світі, не загубилися і, мабуть, за велінням Божим зустрілися, поєднали серця і долі.

Мені видається це навіть символічним: я, простий хлопець із Заходу, Алла – проста дівчина зі Сходу України. А Схід і Захід нашої землі – це і є єдина Україна. І долі у нас схожі. Наші батьки навчили нас чесно працювати, любити свою Батьківщину. За це їх визнали «ворогами народу». Тільки якого? І вони разом з дітьми змушені були покинути рідну землю. Та випробування, відстані не позбавили нас любові до України. Тому в міру можливостей допомагали і допомагаємо їй. Навчили любити її, її мову своїх дітей та онуків.

За роки Незалежності громадськими організаціями, які я очолював, здійснено багато заходів для допомоги Україні. У них чималий внесок зробила Алла, за що я їй щиро вдячний. І не тільки за це. Вона є зразком справжньої дружини для чоловіка, матері і бабусі для дітей та онуків. Попри це, вона вела активну діяльність, була зачинателем багатьох добрих справ. А коли потрібно, не давала спокою й політикам, громадським діячам, державним високопосадовцям, пресі. Болючим питанням є для неї стан і вживання української мови в Україні та США, проблеми Церкви.

Моя Алла – уродженка історичного міста Гадяч Полтавської області, з козацького роду. Рятуючись від переслідувань, її сім’ї вдалося у вирі війни покинути рідну землю. Алла разом з усіма звідала життя у різних таборах Німеччини, голод, жахи бомбардування, загрозу повернення «на родіну», де їх чекала доля «ворогів народу», «ізмєнніков». Та завдяки добрим людям родина змогла потрапити в Америку.

Бажання вчитись, чесно і грамотно працювати допомогли нам посісти непогане місце в суспільстві. Дружина після навчання постійно трудилася у галузі медицини, зокрема, в лабораторії лауреата Нобелівської премії доктора Пантона Рауса.

Моя дорога і кохана Алла посідає в моєму житті особливе місце. Їй я зобов’язаний, що став тим, ким є, що доброго зробив для людей. Ми побралися в нелегкі для обох часи, пройшовши школу життя, не афішували свого кохання, бо це делікатне, глибоке почуття, яке покладає велику відповідальність на обох. Вони повинні бути свідомі цього. Нерідко ж молоді люди раптовий шал пристрасті вважають благодатним вогнем, що буде горіти все життя. А він, бач, згасає так само раптово, як і спалахнув, залишає тільки душевну рану.

Моя Алла – головна хранителька правдивого благодатного вогню, який і у наші поважні роки гріє обох».

Михайло ГЕРЕЦЬ,

житель США


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися