27-річний Андрій Мастюх із села Михайлівка на Полтавщині народився без рук, з одним лише плечем. Та незважаючи на фізичну ваду та інвалідність, став талановитим професійним художником-живописцем. Він малює картини, затискаючи олівець між щокою та плечем.
Відреклися від дитини і здали у сиротинець в рік
До року батьки гляділи хлопчика, а потім віддали у Кременчуцький будинок маляти. Без вагань та жалю позбулися зайвого клопоту. Коли Андрієві виповнилося чотири роки, адміністрація дитячого будинку викликала батьків на розмову. Думали, що одумаються і заберуть сина додому. Але дива не сталося. І хлопчина переїхав в інтернат міста Цюрупинськ Херсонської області.
– Коли мені було 16 років, я вперше дізнався, хто моя мати, – розповідає Андрій. – Та виявилося, що я їм чужий і мене нічого з ними не пов’язує. У них своє життя, у мене – своє.
Малював хлопчик ще змалку. А вже у сім років його талант побачив учитель-вихователь інтернату і почав з ним займатися. Сергій Чабанов вів гурток малювання та ліплення і став для сироти наставником, всебічно розвивав його талант. Тож Андрій навчився чітко малювати риси обличчя, портрети. Щоб бути професійним художником, поступив у художню школу в місті Євпаторії. Він навіть екзамени з малювання не здавав. Побачивши його роботи, комісія зарахувала хлопця автоматично. Але після навчання він знову повернувся у свій рідний Цюрупинський інтернат.
Андрій малює «руками», а не ротом. Навіть виробив свій власний почерк: з якого би боку не дивитися на портрет – очі будуть спрямовані на глядача. Хлопець завжди впевнений у собі і знає, що неодмінно намалює те, над чим працює. Бо хоче, щоб на портреті була відображена кожна рисочка людини, її усмішка і настрій. А якщо часом щось не вдається, то Андрій знімає стрес спортом – віджиманням від підлоги. Він постійно в русі.
Гроші на хату подарував депутат
– Я зовсім не комплексую, – розповідає Андрій. – Якщо таким народився, то таким себе і сприймаю. Руки мені не потрібні, бо я звик обходитися без них, і навіть якби причепили протези, то вони би тільки заважали. Не знаю, що з ними робити. То те саме, якби причепити людині крила. Я цілком себе обслуговую. Життя пристосувало до всього. Навіть зварити їсти, попрати і прибрати в хаті можу сам, хоча допомагає соціальна працівниця. І в магазин ходжу, навіть підкурюю собі сигарету.
Андрій Мастюх малює в основному олівцями, бо так легше і швидше. Хоча і фарбами також може. У 2009 році хлопець надав 60 картин для виставки у фонді Леоніда Кучми і отримав перше місце. Деякі роботи купили, а деякі залишилися в інтернаті, де він жив.
– У мене була величезна мрія – мати свій дім, аби не бути на вулиці, а знати, що то твоє. Бо я перебивався тимчасовим житлом: то був трохи в лікарні, то в церкві, де розмальовував стіни, то в чужій порожній хаті, за яку платив тільки компослуги. А здійснити мрію допоміг щасливий випадок: написав портрет одного депутата, якому дуже сподобалася моя робота. І він мені перерахував 100 тисяч гривень, за які я купив хатину в селі Михайлівка.
Андрій живе у своїй хаті вже сім років, поступово обживається. Нещодавно сусіди допомогли йому зробити ремонт. Простору вистачає: три кімнати, кухня, туалет і ванна – всі зручності. А поки що художник цілими днями малює, від чого отримує велике задоволення. І в майбутньому мріє створити сім’ю і намалювати портрет свого сина чи доньки.
Андрій своїм талантом намагається заробляти собі на життя. Малює на замовлення. Береться за будь-які картини та портрети. Тож можна підтримати хлопця і таким чином – замовити у нього роботу. Номер телефону Андрія (066) 438-83-28, картка для допомоги – 4149 4991 4179 6258.
Галина ОЛІФЕРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!