І хто б міг подумати, що угода, підписана ще у 1654 році нашим гетьманом Богданом Хмельницьким з московитами, нам відгукнеться через сотні літ. Та й у минулі роки, десятиліття ми немало натерпілися від того підлого, наглого, проклятого сусіда. Бо він споконвіку хотів над нами владарювати, висмоктував усю кров. Найкращі уми в науках, мистецтві, письменництві… Назву хоча б кілька тих, хто щойно спав на згадку: Сергій Корольов, Володимир Короленко, Ілля Рєпін, Микола Гоголь, які чомусь згодом ставали російськими! Та хіба всіх перелічиш! Їх десятки, сотні.
Ми не мовчали
Брали москалі прокляті з України усе найкраще. І не лише таланти, а й корисні копалини, усі багатства і щедроти, чим наділив Господь нашу землю. Це тягнулося віками. Раніше владарювали царі, пізніше прийшли ті всрані пролетарі. І всі щедро скроплювали все довкола українською кров’ю.
Історія наша – то історія боротьби за незалежність, за свободу з-під гніту того осоружного брата. Мало того, що він привласнив собі нашу церкву, засновану й освячену в Києві, ще й постійно намагався вкрасти і нашу мову, натомість насадити свою історію.
Ну, звичайно ж, ми їм не мовчали. Наші гетьмани шукали вихід з цієї неволі. Великий Мазепа, який вельми багато зробив для розвитку України, зміцнення релігії, культури, пішов на союз зі шведським королем, щоб врятувати Україну, відділитися від московитів. На жаль, невдало. Аби помститися гетьману, московські війська під проводом Меншикова влаштували різанину в Батурині. У 1708 році було знищено близько п’ятнадцяти тисяч жителів міста. Від старого до малого. Кацапи показали жахи московського варварства. Батурин був потоплений у крові.
І вони далі йшли шляхом знищення незалежності України. У 1775 році проклята Катерина підступно остаточно знищила козаччину, зруйнувала Січ. Частина козаків врятувалася на Кубані. Там наша вольниця, як і державність, канула в Лету.
Нові революції, нові біди
З подихом революційних вітрів не прийшла воля і незалежність. Сьогодні згадуємо героїв Крут, бої січових стрільців за незалежність, Гетьманщину 20-х років минулого століття, УНР. Не зуміли тоді вибороти, втримати незалежність. А далі був жахливий голод 1932–33 років, 40-х, страшна війна. Героїчна боротьба нашої повстанської армії. І всюди нас нищив отой проклятий ненависний кацап, на кожному кроці… Кращих синів нашого народу.
І при цьому нам втовкмачували у голову, що ми – народи-брати. І ми велися на те. Бо й справді багато сімей породичалися. Особливо на Сході. На Донбас штучно перли москальню з усієї Росії. Вони відчули тут себе господарями.
Давно змінилися часи, немає Радянського Союзу, немає комуняк, а кацапи, як і раніше, не дають нам жити, вільно дихати. Десь на бідні голови українців знайшлося те нещасне миршаве чмо, яке уявило себе імператором, «собирателем русских земель». Путін! А здохло б ти в утробі матері, замість того, щоб принести стільки горя усім нам!
Війна не на життя, а на смерть
А сьогодні маємо те, що маємо. У нашій хаті, нашій Україні – біда. Здоровому глузду не піддається все те, що діється у нашій державі. Піти війною на країну лишень за те, що вона хоче жити так, як сама хоче! За те, що не шанує комуняк, тих, хто нищив наш народ. Не хоче танцювати під дудку божевільного ідіота, який уявив себе великим вождем і тим, хто може помикати народами, як йому заманеться. Просто хоче поставити нас на коліна. А якою ціною!
Серце розривається від болю. Сотні людей гинуть під ударами бомб, вмирають малі діти, мирні люди. І ніхто не може зупинити божевільного людожера. Європа, Америка нас шкодує, щось допомагає, а по руках Путіну боїться дати, бо той придурок має атомну бомбу.
Але й без того є десятки способів, щоб нас врятувати. Звичайно, гріх сказати, що нам не допомагають. Але ж не на всі сто. Усе набагато складніше, набагато страшніше.
Подивіться, що ті ідіоти виробляють із Запорізькою атомною електростанцією. Бомблять, стріляють. Не дай Боже, рване, що буде тоді? Усе це може закінчитися жахливо. А Захід обмежується попередженнями, застереженнями.
Іноді ловиш себе на думці, що все це відбувається у поганому, неприємному сні. Усе не з нами. На жаль, це не так: гинуть люди, скрізь біль, кров, сльози. Залишається одне: вірити, надіятися, сподіватися. Ми переможемо! Це єдиний наш шлях! Наша мета, наша звитяга! Ми боремося за правду, за нашу рідну споконвічну землю, за нашу волю, як боролися наші славні козаки, хоробрі січові стрільці, борці за українську незалежність, митці Розстріляного відродження, незламні воїни УПА, мужні дисиденти, члени Народного руху, самовіддані воїни «Небесної сотні», як відстоюють наше небо, нашу землю, наше життя і нашу неньку Україну безстрашні воїни Збройних сил України.
Слава Україні! Героям Слава! Слава Нації! Смерть ворогам! Україна – понад усе!
Євген ХОТИМЧУК
Кацап
Отак подивишся здаля на москаля,
Неначе й справді він людина,
Та від Курил і до Кремля
Воно було і є скотина.
Йому завжди усього мало!
Де тільки всралося чи стало,
Уже волає од того –
Тут все ісконне і його!
Та хай тебе ухопить кат!
Який же ти у біса брат?!
Живи у рідному краю –
Котись в Московію свою!
І раз причина тут така
Й дорога в тебе
неблизька,
То я тобі, як друг і брат,
Піддати можу і під зад,
Щоб не морочив голови
Й летів до самої Москви!
Т. Г. Шевченко
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!