Тарас і Ольга Мельстери з Кропивницького народилися в один рік з нашою державою – у 1991 році. До війни були успішними і щасливими. Працювали, подорожували, мріяли про дітей. Та коли росіяни стали скидати бомби на українські міста і села, одягнули військову форму і пішли на фронт.
Тарас Мельстер працював в ІТ-компанії, Ольга – відома художниця-кондитерка. До війни брала участь у багатьох благодійних проєктах для допомоги військовим, онкохворим, дітям і людям без постійного місця проживання.
– Оля була дуже талановита. Я не можу її випічку пряниками назвати – це були ніби іграшки для діток, витвори мистецтва, – розповіла знайома Наталія Жученя. – Вона постійно прагнула до кращого, і чоловік завжди підтримував її. Вони були люблячою парою. Останній раз я їх бачила 24 лютого. Оля і Тарас об’їздили всі блокпости навколо міста. Казали, що треба щось робити, розставляти там людей. Подружжя у перший же день війни стало у чергу до військкомату.
Мельстери служили в одній частині. Тарас – водієм, а Ольга – кухарем. Загинули в один день поблизу Борівського на Луганщині. «Коли життя змусило їх змінити комп’ютерні мишки на автомат, я намагалася прийняти їхній вибір. Коли дочка обрізала коси – не тому, що хотіла змінити зачіску, а тому, що заважали носити броніки, мене накрило. А сьогодні я плачу», – написала мама Ольги Інга Дуднік. Вона – координаторка гуманітарного центру у Кропивницькому для допомоги переселенцям.
– А їм би жити і жити! – говорив під час прощання з ними єпископ Кропивницький і Голованівський Марк. – А їм би в любові виховувати дітей, а їм би слугувати своїми талантами нашому народу, а їм би разом в обіймах дійти до глибокої старості. Але назавжди лишаться в нашій пам’яті молодими, сповненими життя і жертовного служіння, увійдуть як символ нашої країни, яку прийшли вбивати сусіди з московії.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!