Ця жахлива подія приголомшила жителів Жмеринки у 1919 році. І лише на початку незалежності України про цей невідомий історичний факт розповіла Марія Татарин у газетній публікації. А нещодавно у місті відкрили пам’ятний знак цим закатованим дівчаткам.
«Дзвони пам’яті, бийте у душі наші, почуйте там, на вічнім небі, у високості. Ви не самотні, діти Матері-України», – такі щемливі слова написані на меморіальній дошці у пам’ять про закатованих радянською владою 45 дівчат. Їм було всього 15 років. Товаришки Надія Дюрбенко, Лідія Золотоверхова були ученицями місцевої гімназії. Разом з ними совєти закатували ще й інших дівчат. І головний їхній злочин радянська влада вбачала у тому, що у грудні 1918-го, коли Жмеринка стала фактично столицею Української Народної Республіки, дівчата урочисто зустріли Симона Петлюру. Вони вбралися у вишиванки і заспівали пісню «Ще не вмерла Україна». Радянська влада це пригадала їм через пів року і визнала їх націоналістками та контрреволюціонерками.
Про ті страшні події залишилися спогади Ольги Дюрбенко – сестри розстріляної Надії Дюрбенко. «Дівчат забрали у тюрму, тримали їх у підвалі. Бачачи, що справа серйозна, батько почав збирати підписи сусідів, щоб дозволили взяти дочку на поруки. Підписалися щось із сорок чоловік. Але дівчину не відпустили. Окрім того, всіх, хто поставив підписи під документом, мав судити військовий трибунал «за підтримку контрреволюціонерки». Казали, що їх всіх чекав розстріл», – розповідала Ольга Дюрбенко. Коли мати Ліди Золотоверхової хотіла принести передачу доньці, її вже не застала. Стрімголов кинулася в Сідавський ліс, вслід за конвоїрами. І Дюрбенкам принесла страшну звістку та кілька жмутиків золотого Надійчиного волосся – до могили кати тягнули її за коси. Почувши про смерть дочки, її батько побіг до лісу. На узліссі побачив свіжовириту могилу, яка була трохи прикидана галуззям. У ній сиділа його Надійка, наче відпочивала. Кулю вона отримала в скроню.
Радянська влада довго замовчувала свій страшний злочин, як і багато інших. А тому могили усіх закатованих дівчат та й їхні імена досі невідомі. Святий обов’язок нащадків – зберегти пам’ять про українців, яких нищив комуністичний терор.
Юлія ШЕВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!