Відійшли у кращий світ самородки волинського керівництва. Нема з нам Бориса Клімчука та Миколи Романюка. Нема і Антона Кривицького… Цими днями Антону Федоровичу виповнилося б 75. Він залишив помітний слід в історії обласного центру. Бо був справжнім господарем.
Вагонна драма
Хазяйська жилка в Антона Кривицького закладена в генах. Вона – від батьків, депортованих з-за Бугу холмщаків. Свої рідні землі у селі Сайчиці родина мусила покинути в роки війни. Так опинилися на Одещині.
Антон з’явився на світ 8 червня 1945 року в селі Виноградне Березівського району Одеської області. У той час батько вже хотів переїхати на Волинь, поближче до рідної Холмщини. Втікали з Одещини голі-босі. Добиралися зі старшим Йосипом і малим Антоном до Луцька поїздами. А квитків у той час – не дістати, тож їхали… на даху товарняка.
Була зима. Малий Антон лежав, закутаний в пелюшки, поміж клунками. Раптом на потяг налетіла банда на конях. Маля покотилося до краю, мати ледь встигла той згорточок схопити. Але його щось тягнуло додолу. Глянула вниз – а це бандюк гаком стягував людське добро й зачепився за пелюшки сина. Параска стала відчайдушно кричати. Той лемент почули червоноармійці й почали стріляти по бандитах. Так Бог зберіг маленькому хлоп’яті життя.
Поставив рекорд України
У Луцьку Кривицькі поселилися в тісненькій кімнаточці. Сини згадували, що особливого достатку родина не мала, але у ній панувала атмосфера порядності, працьовитості та чесності.
У шкільні роки Антон Федорович займався велоспортом і їздив на всеукраїнські змагання, де посідав перші-другі місця, здобув звання майстра спорту. Ба більше: рекорд України поставив у їзді на велосипеді на чотири кілометри! Став чемпіоном з велосипедного спорту серед юнаків. А ще брав участь в олімпіадах з фізики, математики, хімії. І там виборював першість.
Але марив небом. Антон Кривицький успішно вступив у Качинське військове льотне училище (Росія). Та мрію перекреслило походження з родини батьків-холмщаків. Тож хлопець забрав документи і повернувся додому.
Кохання на все життя
У шкільні роки Антон Федорович зустрів свою долю – дружину Людмилу. Це було кохання з першого погляду. Хоч від часу, коли вперше зустрілися на танцях, до моменту, коли стали на рушничок щастя, минув не один рік.
– Він вмів вражати, – каже Людмила Іванівна. – Прекрасно танцював, був дуже ерудований, начитаний, мав надзвичайно гарні манери.
Вони разом навчалися у Львові. Жили у гуртожитку нарізно, навіть коли одружилися! Життя не раз випробовувало на міцність шлюб Кривицьких роз’їздами-переїздами. Та сім’я втрималася на плаву. Коли минули десятиліття, Антон Федорович зауважив: «Людмила Іванівна – моя чиста і світла гавань, мій спокій, моя наснага. Вона завжди розуміє мене, і я безмежно вдячний їй за це і за двох чудових дочок».
Синьо-жовтий стяг над Луцьком
У 1979 році Кривицького обрали секретарем Луцького міськкому партії по промисловості та будівництву. Згодом партія кинула його наводити порядок у Нововолинську. Потім він став головою міськвиконкому в Луцьку. Це був 1987 рік. У 1990-му, на першій демократичній сесії Луцької міської ради, його одночасно обрали головою міської ради Луцька та виконавчого комітету. Це був прецедент на всю Україну!
До речі, під його керівництвом 15 липня 1990 року ще до офіційного проголошення незалежності України біля Луцької міської ради підняли синьо-жовтий стяг замість червоного. То був другий в Україні, після Львова, національний прапор, що замайорів над міською радою.
Новації Кривицького переймала вся Україна
Антона Федоровича кілька разів обирали міським головою Луцька. Люди впродовж майже двадцяти років довіряли йому цю посаду. Його проєкти стали національним надбанням. Зокрема, впровадження акцизної марки на винно-горілчані вироби – через рік ідея стала надбанням усієї держави. А тоді мусили домовлятися з прокуратурою, бо з точки зору законодавства це було... незаконно. Кошти від акцизу йшли на окремий рахунок, а з нього – на будівництво тролейбусних ліній. Завдяки цьому невдовзі поїхали тролейбуси на вулицю Володимирську і в мікрорайон Вересневе. Згодом пустили тролейбус з Луцька у село Гаразджа, щоб людям було зручно добиратися і до міського кладовища, і до дачних масивів. У пасхальні та поминальні дні він курсував безкоштовно!
А як Кривицький перетворив тоді ще вулицю Радянську (нині Лесі Українки) на ошатний бульвар! Вона стала третьою пішохідною у всьому Союзі. Зміни відчуло й Старе місто, проспект Волі від Театрального майдану до вулиці Шопена (реконструкцію підгледів у Польщі, в Любліні). Був збудований фонтан на площі перед головним корпусом нині Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Стала діяти перша у західному регіоні сучасна лінія, що контролювала автомобільні викиди. Запрацювала бактеріологічна лабораторія, друга черга сміттєзвалища, ремонтувалися і відкривалися нові бібліотеки, гарне приміщення отримала музична школа № 1, було збудовано багато пам’ятників...
При Кривицькому було відкрито в Луцьку Консульство Республіки Польща, що прискорило отримання віз не лише лучанам. До невпізнанності змінився пологовий будинок – сюди народжувати стали приїжджати навіть жінки зі столиці! У Луцькій міській клінічній лікарні встановили магнітно-ядерний томограф.
Луцька влада дозволила викупляти перші поверхи в житлових будинках під магазини, офісні приміщення, об’єкти громадського харчування... Кривицького критикували, але він бачив, що так заведено у світі. І через кілька років Верховна Рада прийняла таке ж рішення.
Луцьк першим, ще у 1995 році, почав продавати підприємцям землю несільськогосподарського призначення! У місті однією з перших в державі запрацювала спрощена система реєстрації суб’єктів підприємництва. Одна з важливих ініціатив Антона Федоровича – плата за всі комунальні послуги в одній квитанції.
Антон Кривицький був членом-кореспондентом Академії підприємництва та менеджменту України, заслуженим економістом України, почесним громадянином міста Луцька...
– Я керуюся таким принципом: глухий кут може бути тільки в голові, а життя завжди пропонує альтернативу, – повторював.
Він думав про рідний Луцьк до останніх своїх днів. Навіть коли вже не був міським головою. І коли підступна хвороба забирала сили й уже не міг прогулятися містом, у друзів питав: «Як живеться лучанам?» Мав багато ідей, зокрема, як допомогти родинам бійців, які загинули в АТО. Був чудовим сім’янином, добрим батьком і справжнім господарем у себе вдома.
***
Його серце перестало битися 20 січня 2017 року. Чим далі від дня його смерті, тим більше бачимо, розуміємо та оцінюємо епохальність цієї людини. Найкращим монументом Кривицькому зостаються ті будови, площі та вулиці, усі ті добрі справи, які він залишив по собі. Був досвідченим, вправним, далекоглядним. І ревно закоханим у місто, яке завзято прагнув зробити перлиною України. Хоче хтось чи ні, а ім’я Антона Кривицького – невід’ємна частина історії міста. Важко буде комусь іншому компенсувати Луцьку таку величезну втрату.
Наталія КРАВЧУК,
м. Луцьк
Про цього мудрого господарника і велику людину неможливо вмістити розповідь в одну публікацію. Тому про Антона Кривицького готується книга, яка невдовзі вийде у світ. У ній, зокрема, будуть вміщені спогади друзів та тих, з ким Антон Федорович працював. Ось кілька коротеньких цитат.
"Для мене Антон Федорович став другим батьком. Я з ним працював десь вісімнадцять років, був його водієм. І скільки його знав, він ніколи нікуди не запізнився. Був дуже пунктуальним".
Сергій КУШНІРУК, особистий водій Антона Кривицького
"Ми всі Антона Федоровича за дверима називали «татом». «Куди йдеш?» – «До тата», – казали. Хоч він міг на оперативці, як щось не вдалося, добряче насварити. Навіть заявити, що вижене з роботи. А потім спокійно казав: «Іди і працюй». Був далекоглядним, мудрим керівником і доброї душі людиною".
Юрій ВОЙНАРОВСЬКИЙ, начальник управління культури Луцької міської ради 1991–2009 рр.
Антон Федорович фанатично любив Луцьк, а розвиток будь-якого міста оцінював кількістю баштових кранів на фоні неба. Ганяв архітекторів, будівельників по українських та міжнародних виставках і вимагав хоч щось з побаченого втілювати у рідному місті.
Леонід КИРИЛЬЧУК, заступник луцького міського голови 1994–2006 рр.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!