Напередодні Великодня в кожній оселі кипить робота. Господині миють, прибирають, печуть… На жаль, через війну не кожна родина може зібратися за столом. Чоловіки захищають Україну від ворога. Тому у кожному селі готують великодні смаколики для ЗСУ. А у Сенкевичівці Городищенської громади не лишень для військових, а й для одиноких односельчан печуть паски.
Як розповіла начальник відділу соцзахисту Городищенської сільської ради Галина Подмовська, на території їхньої громади проживає 66 осіб, які потребують допомоги. А оскільки рідних не мають, або вони живуть дуже далеко, то ними опікуються соціальні працівники. Очільниця Городищенської територіальної громади Світлана Соколюк завжди намагається приділяти людям цієї категорії більшу увагу.
– Всі ми, раніше чи пізніше, опинимося у поїзді, який прямує в старість. І тут ніхто не буде дивитися на багатство чи на те, на якій посаді колись був, а лише на добрі справи, – філософськи розмірковує. – Тому старшому поколінню повага та шана. Колись у будинку культури концерти, ювілейні зустрічі організовували. Почався ковід, стало це не на часі. Та все одно хотілося підтримати пенсіонерів. У 2021 році купили пасочки на хлібозаводі і розвезли певним категоріям громадян. Коли почалася війна, взялися активно допомагати ЗСУ. У Сенкевичівці в колишній школі-інтернаті місцеві жінки пекли-варили, щоб передати хлопцям на передову. А напередодні Великодня ще й паски замісили. Борошно виділили господарства імені Івана Франка та «Городище», дівчата з дому яйця, молоко приносили, решту продуктів ми закупили. Коли спекли двісті пасочок, священник їх освятив. Частину волонтери забрали на фронт, а частину соцпрацівниці занесли своїм підопічним.
У Сенкевичівці двоє соціальних робітників: Наталія Гладишева та Світлана Вітовська. Разом з культпрацівниками, вчителями тісто місили, з нетерпінням чекали, коли спечуться.
– Ой, переживали крепко, – зізнається Наталія. – Бо вдома, як паска не вдасться, то все одно мусять з’їсти, а тож треба чужим людям дати. Треба, щоб файно все було.
– Розвозили гостинці у п’ятницю, – додає Світлана. – Хтось знав, що готуємо людям паску, а дехто й не вірив. А потім всі щиро раділи несподіваному сюрпризу.
Звичайно, односельчани дякували. Хто плакав, хто обіймав, а були й такі, що питали, скільки грошей треба заплатити. Окрім паски, одиноким принесли масло, печиво і чай. Та найголовніше для них – це, звичайно, увага, відчуття, що про них турбуються і не забувають.
62-річна Валентина Добрянська – інвалід першої групи, з вдячністю говорить про Світлану Вітовську, яка в усьому їй допомагає. І додає, що не лишень на Великдень їй приносили гостинці, а й нещодавно отримала продуктовий набір.
– Дякую за турботу. Хай добрим людям їх добро вертається сторицею, – додає Валентина Володимирівна.
Руслана СУЛІК
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!