Події, зафіксовані на цих знімках, розділяють майже вісімдесят літ. На першому – вояки Української повстанської армії святкують Великдень у повстанській колибі, рік 1944. На другому – українські військові на бойових позиціях зустрічають Пасху, рік 2022. За майже століття в історії України не змінилося нічого – як тоді, так і тепер ми зустрічаємо Великдень зі сльозами на очах. Наша друга новітня воєнна Пасха. Як і в 1940-х, зі зброєю в руках і з тим самим ворогом у прицілі, який хоче нас знищити. Дотла. Щоб і духу вкраїнського не зосталося…
Прибирали подвір’я – і знайшли унікальні фото
…У 1944 році Великдень теж випав на 16 квітня. Десь близько гуркотіли гармати, бо фронт впевнено просувався на захід. Після довгих місяців у душних криївках у лісах зануртувало повстанське життя. Хлопці, які не бачилися цілу зиму, нарадуватися не могли зустрічам з побратимами. Дякувати Богу, вижили, вціліли й Пасхи Господньої діждали.
«У Великодню суботу, 15 квітня, табір кипить, як у вулику. Одні чистять зброю і порядкують колиби, другі рубають чатиння, щоб ним прикрасити колиби, інші будують каплицю, в якій завтра відправлятиметься польова служба Божа. Найбільше з усіх звиваються куховарки. Вони мусять наварити для цілої сотні їжі. Ще й гості мають прийти… На дорозі перед табором заскрипіли навантажені вози, що прибули з сіл з дарунками для повстанців. Вивантажено великі білі паски, ковбаси… Перед вечором усі підстригли собі чуприни і голилися, чистилися, вмивалися», – таку неповторну атмосферу приготування до Великодня передав у спогадах прикарпатський повстанець Подоляк із сотні Різуна.
Як би сутужно й небезпечно не було, напередодні Воскресіння Господнього повстанці йшли до сповіді та причастя. Хтось відвідував службу Божу у сільському храмі, а коли стало геть небезпечно заходити в села, священників приводили до лісу. Щоб зустріли бійці Великдень так, як належить християнам.
Про повстанські Великодні розповідають унікальні фото. Несподівану знахідку, яка розкриває маловідомі подробиці їх життя, побачили у червні 1999 року Василь та Ганна Кіщуки з села Яворів Косівського району Івано-Франківської області. Подружжя порядкувалось на подвір’ї і натрапило на дві банки. Одна з них була запаяна смолою. Василь Кіщук взявся її відкривати, бо думав, що викопав скарб. Але всередині побачив якісь фотоплівки і віддав їх історикам. Це й справді для них була безцінна знахідка, адже там виявилося 216 негативів, на яких зображено понад 300 молодих упівців! Особливо цінними були фото одного з найвідоміших повстанських командирів Петра Мельника «Хмари», який спілкується з вояками. Фотографії розповідають не лишень про будні повстанців. Рідкісним є знімок, як вони відзначають Великдень. Історики припускають, що на ньому командир «Хмара» у 1950 році вітає своїх бійців зі святом. А через три він загинув у бою з енкаведистами у рідному Надвірнянському районі. Поранений, прикривав відхід побратимів до останнього патрона, який приберіг для себе.
Повстанський великодній стіл не вгинається від наїдків. Але є паска, ковбаса, крашанки. У селах після освячення пасок біля церкви зазвичай збирали кошики спеціально для «лісу». Старалися також люди, які допомагали УПА із заготівлею продуктів, одягу, ліків. В основному це свідома молодь, здебільшого дівчата. Вони сушили трави та ягоди, шили одяг, плели рукавиці, збирали бинти, простирадла. І все для хлопців, щоб вони мали все необхідне. Скільки їх поплатяться за цю допомогу роками таборів у Гулагах…
Капелани сповідають воїнів і освячують паски
Та ні репресіями, ні тюрмами московським окупантам не вдалося знищити народ. Через вісімдесят літ українці знову продемонстрували феномен згуртованості. Наші жінки готують варене й печене для фронту, аби українські воїни на передовій могли посмакувати домашніми наїдками, особливо у свята. Волонтерські авто з пасками, шинками, крашанками знову їдуть на фронт. Щоб зібралися побратими у перерві між боями за святковим столом, щоб сповнилися духом великоднім окопи та солдатські оселі. Попри обстріли та небезпеку на передовій теж є великодня служба Божа, військові капелани освячують пасочки та святкові кошики. Перед світлим Воскресінням Христовим намагаються воїни посповідатися й прийняти причастя. Дехто до святкового столу навіть вишиванки одягає, які спеціально притримали для такого урочистого моменту.
«Ви покинули рідну стріху, батьків, матерів і віддали себе всеціло одній великій справі. Вам припала честь і обов’язок здобути Україні волю. Хай Господь Бог благословить на святе діло… Христос воскрес! Воскресне Україна!» – так вітали священники вояків УПА із Великоднем. І ми дякуємо та вітаємо гідних онуків та правнуків, які змушені були взяти до рук зброю, щоб довершити справу прадідів – назавжди звільнити Україну від московського ярма.
Ніна РОМАНЮК,
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!