Хто за радянських часів вчився у школі, пригадає, як піонерські загони називали іменем Павліка Морозова. Радянська пропаганда возвеличувала «подвиг» піонера Пашки, який ненавидів куркулів і навіть здав комуністам рідного батька. Виявляється, таких «героїв» по всьому союзу були десятки. І близько 60 їх вбили!
Неграмотний Пашка вказував на сховки з хлібом
Що ми колись знали про легендарного Павліка Морозова? Те, що чесний піонер на початку 1930-х років викривав односельчан-куркулів і заради комуністичних ідеалів навіть зрікся рідного батька! Газета «Піонерська правда» тоді писала: «Павлік не щадить нікого: попався отець – Павлік видав його, попався дід – Павлік видав його. Павліка виростила і виховала піонерська організація». А насправді було зовсім не так. Про це вже через багато років розповідали журналістам старожили села Герасимівка Свердловської області, звідки родом «піонер-герой». Виявляється, його батько Трохим після десяти років подружнього життя покинув дружину Тетяну і чотирьох синів заради молодої коханки. Але синам допомагав. Найстарший Павлік погано говорив, три роки сидів у першому класі і у чотирнадцять дуже відставав від однолітків. Ходив у постолах, обідранцем, у селі його називали «срака драна». Піонером ніколи не був, навіть зроду не бачив того піонерського галстука! На фотографії йому цього галстука домалювали. Докласти на батька Павліка підмовила мати, бо не могла простити чоловікової зради. Тож на суді хлопець зрікся рідного батька-куркуля, якого засудили на 10 років і згодом розстріляли. А неграмотний Пашка і далі розклеював по селу плакати «Тут живе злісний зажимщик хліба», докладав продзагонам про місця, де селяни ховали хліб. Хлопця ненавиділи, йому погрожували смертю.
І от у вересні 1932 року Пашка з братом пішли в ліс по журавлину і не вернулися. Зарізаних внуків на дорозі за селом знайшов рідний дід. Через чотири дні за вбивство хлопчиків розстріляли цього діда, бабу, двоюрідного брата і рідного дядька Павліка. Село було так настрахане, що відразу записалося у колгосп, в школі нарешті з’явилися піонери, яких там досі не бачили. А Тетяна Морозова стала матір’ю героя, їздила по союзу на конференції та з’їзди і закликала усіх дітей брати приклад з її сина Пашки. Через погіршення здоров’я (психічні розлади) їй виділили квартиру в Криму у місті Алупка, де вона померла у 1983 році. І навіть через 50 літ зізнавалася журналістам, як ненавидить свого чоловіка-зрадника.
І хоч у Герасимівці жителі від старожилів знають справжню історію Павліка Морозова, проте досі шанують саме радянську брехню. Біля пам’ятника цьому «герою» школярі віддають честь, проводять урочисті лінійки, покладають квіти. Дев’ятикласники після останнього дзвінка йдуть на місце загибелі Пашки і в нішах на парканчику кладуть записки з побажаннями про вдалі екзамени.
Чукча взяв нове ім’я – Павлік Морозов
Брати приклад з чесного і справедливого Павліка Морозова закликала не тільки його мати, а й відомі письменники. Наприклад, автор «Молодої гвардії» Олександр Фадєєв, дитячий поет Самуїл Маршак, автор радянського гімну Сергій Міхалков (до речі, його син – режисер Нікіта Міхалков – запеклий путініст) та інші. І діти це робили – доносили на батьків, друзів, вчителів. Кара не забарилася. Всього за роки сталінського режиму відомо про близько 60 убивств дітей-донощиків. Серед них і українці, зокрема Павлик Тесля із села Сорочинці на Полтавщині, який доніс на батька, та Вітя Гурін з Донецька, який здав «ворогів народу». Влада присвоювала вбитим дітям почесні звання піонерів-героїв, їхніми іменами називали вулиці. А живих обдаровували дитячими радощами і навіть відправляли в найкращий піонерський табір – «Артек». Наприклад, Проня Колибін здав свою маму, яка для нього ж збирала колоски – її посадили в тюрму, а хлопця відправили в «Артек». Мітя Гордієнко доніс на сімейну пару: чоловіка розстріляли, жінку засудили на 10 років, а чесний хлопчик Мітя отримав годинник, піонерський костюм, чоботи та річну передплату на газету «Ленінські онучата».
Піонерів-донощиків було багато, але вижили одиниці. І серед них – чукча Ятиргин з Чукотки. Він видав оленеводів, які вбили двох більшовиків, що приїхали заганяти у колгосп чукчів. Сусіди підкараулили донощика, вдарили сокирою і вкинули у яму. Але він виповз і вижив! І коли його приймали в піонери, уповноважені дали чукчі нове ім’я і навіть записали у паспорт – Павло Морозов. Пізніше цей Павлік з Чукотки став членом партії, вчителем і дожив до кінця 1970-х років.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!