Помста коханій дівчині

Помста коханій дівчині

Невигадана історія

Леся бігала у лікарню щодня. А одного ранку Олег її не дочекався. Стривожено виглядав у вікно, дзвонив, та її телефон був вимкнений. Так до вечора й не прийшла. Цікавився у її подруг, чи не знають, де вона. Казали, що бачили у гуртожитку, але де ходить, не мали поняття. Олега тривожили сумні думки: що сталося?

Наступного ранку теж не прийшла. Зате до Олега з повним пакетом мандаринів забіг товариш Василь. Хлопець почав розповідати такі новини, які геть не цікавили Олега.

– Мені все одно, що там Петька зробив, що Колька сказав. Я тебе питаю: ти щось знаєш про Лесю?

– Ну, якщо ти так вчепився, то скажу. Дурень ти, Олегу. Твоя Леська якогось моряка знайшла. Він у неї ночує.

Хлопець був шокований. Його Леся і моряк?! Як?! Повірити у зраду дівчини, яку вважав мало не дружиною, не міг.

Після лікарні Олег ходив сам не свій, намагався зустрітися з Лесею, та вона вперто не відповідала на його дзвінки. Не міг знайти її і в гуртожитку. Дівчата казали, що терміново перевелася на заочне і поїхала у своє містечко. Лише через місяць він отримав від неї повідомлення. «Пробач, – писала вона, – виявилося, що я увесь час любила тільки Вадима. З ним ми зустрічалися ще зі школи. Його забрали в армію у морфлот. Потім у нас з тобою закрутилося. А коли він вернувся і приїхав до мене, я забула про все на світі. Його досі люблю. Не шукай мене – я вже вагітна».

Що пережив тоді хлопець – одному Богу відомо. Став відлюдькуватий, мовчазний. З головою поринув у навчання. А згодом перевівся у Київ. Там блискуче закінчив вуз – і йому відкрилися широкі перспективи. Олега одразу запросили в іноземну компанію, а через рік перевели на роботу в Берлін. Поїхав сам, бо дівчини так і не знайшов.

Час від часу до Олега доходили чутки про Лесине життя. А воно у неї виявилося не таким безхмарним. Народила сина, з коханим моряком життя не складалося. Він гуляв, а коли Леся влаштовувала скандали, став піднімати на неї руку. Одного разу так віддубасив, що ледь відкачали у лікарні. Коли Олег чув про неї, серце стискалося від болю. Водночас було її шкода, а з іншого боку навіть… радів за таке гірке заміжжя. Хай знає, кого втратила! Так минуло десять років.

Було літо. Вирішив заїхати на кілька днів у відпустку в Україну, відвідати батьків, а потім збирався відпочити на морі в Еміратах. Ще не встиг добряче наговоритися з ріднею, з братом, натішитися його дітьми, як подзвонив університетський товариш.

– Тут таке діло… Лесюня твоя об’явилася. Просить твій номер телефону, мало не плаче. То дати їй?

Мить роздумував. Серце шаленіло при згадці про кохану дівчину, яка, як скалка, застрягла в його душі. Сам подзвонив. Вона дуже зраділа, плакала у трубку, просила пробачення, казала, що розійшлася з моряком, обзивала його придурком і козлом. Слухав, не перебиваючи, та коли почала клястися, що досі любить тільки його, Олега, аж затрусило від такої цинічної брехні. Проте почуття ще не згасли, і він… вирішив поїхати до неї.

– Я завтра буду в тебе, – коротко сказав. – Чекай. Зніму готель, ми маємо тиждень.

Леся чекала його з нетерпінням. На останні гроші побігла у салон краси, пофарбувала волосся, яке уже вкрилося сивиною від тяжкого заміжжя. Коли Олег її побачив, то гірко скривився: «Як же тебе потріпало життя…» Глибокі зморшки, як у баби, не струнка фігура, а кістки, обтягнуті шкірою. Проте коли глянув у Лесині очі, раптом згадав ті щасливі миті, проведені з нею.

Цілий тиждень вони не вилазили з готельного номера. Стільки сексу Олег не мав, певно, за всі десять років. А Леся намагалася догодити, аби лише затягнути Олега у свої сіті.

Одного дня, коли вона милася в душі, швиденько зібрав речі і… втік. Уже коли виїжджав за ворота готелю, нетерпляче задзвонив телефон.

– Де ти, мій хороший? – здивовано щебетала Леся.

– Значить, так. Я не твій і ніякий не хороший. Я знав зразу, що у нас нічого не буде. Просто використав тебе як секс-рабиню – відпрацювала за колишню зраду ти добре. Так що відчепись. Ти мені колись зробила боляче, тепер я тобі… Як ти могла подумати, що мені потрібна твоя дитина? Я що, своїх не можу мати? Все! За готель заплачено, можеш ще пообідати…

Якби він був поряд з Лесею, то побачив би її перекошене від злості обличчя. Вона спересердя кинула телефон і прошипіла: «Сволоч, ненавиджу…»

У Берліні Олег так і не знайшов підходящу дружину. А одружився через кілька років з… удовою свого брата, який раптово загинув в аварії. Думав, що йому не потрібні чужі діти, та всиновив племінників. Ніна народила ще двох дітей. Усю сім’ю Олег вивіз до Німеччини, де вони живуть щасливо та заможно.

А Леся? Вона знову повернулася до коханого моряка і далі терпить його побої. Як кажуть, любов зла – полюбиш і козла.

Юлія ШЕВЧУК 

Передрук заборонено!

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!