Колишній боксер збірної України і тренер Єгор Голуб під час повномасштабної війни з РФ дуже активно допомагає нашим захисникам, а особливо підрозділу «Гонор», який свого часу тримав останню дорогу на Бахмут. Єгор збирає для бійців сотні тисяч гривень, але деяких друзів, на жаль, вже не повернеш.
Голуб розповів про лоти, які принесли найбільші гроші, що запитав би у людей, які вже втомилися від війни, а також згадав загиблих захисників-боксерів.
– Олексій «Тихий» Найда – це мій близький друг, який загинув 19 липня. Жека Світличний... Ну, він не боксер, а актор і майстер спорту з фріфайту. Вони вдвох загинули під час однієї операції. Олег Прудкий, з яким ми разом були у збірній. Також загинув фіналіст юнацьких Олімпійських ігор Максим Галінічев.
Скажу, що з Олексієм «Тихим» ми дружили 12 років, тому це така болюча втрата для всієї нашої сім'ї «Гонор». Я і на крайній бій з Денисом виходив в футболці, де був портрет «Тихого» та Жеки. Дуже важка втрата, дуже сильний такий, знаєте, удар ножем у спину для нас. Кажуть, що незамінних людей немає, але це не так. Вони є. І такими були наші друзі. На жаль...
– Ви дуже багато допомагаєте підрозділу «Гонор», який входить до складу «Вовків Да Вінчі».
– Основа «Гонору» – це мої близькі друзі. Командир роти і всі інші. Василь Гриценко також був поранений під час тієї операції, коли загинув Олексій, втратив кінцівку.
– У своїх соціальних мережах ви проводите багато аукціонів на підтримку українських захисників. Які спортивні лоти принесли найбільше грошей?
– Найбільший був 1,2 мільйона гривень – за рукавички з бою в Bellator MMA Ярослава Амосова. Потім була футболка Кріштіану Роналду з часів «Манчестер Юнайтед», її викупили за мільйон і 50 000, всі гроші пішли на лікування і відновлення Василя Гриценка. І 950 000 гривень заплатили за кришку з протикорабельної ракети «Нептун», яка потопила крейсер "Москва". Не можу сказати, хто нам її передав, але на цій кришці для нас розписався той, хто придумав «Нептун».
– Останнім часом почалися розмови про втому від війни, мовляв, і збори у волонтерів йдуть гірше. Коли ви організовуєте збір коштів або розігруєте черговий лот, відчуваєте, що стало менше підтримки?
– Я розумію, що люди втомилися. Всі втомилися. А ті хлопці, що там, в траншеях, не втомилися? У мене таке питання до всіх. Ви можете спати в своїх ліжках, сухих і теплих. Ви добре і тепло вдягнені, у вас є гаряча і холодна вода, ви можете помитися, поїсти гарячу їжу. Всі втомилися, ну а що робити? Розкажіть це тим хлопцям, які роблять таку тему.
Як лоти йдуть? Не знаю... У нас, слава Богу, є збори. Я розумію, що в деяких людей вони йдуть погано. І вважаю, що 3,5, 6 чи 10 гривень кожний день закинуть – це не дуже багато. Ти ж ходиш на роботу і завдяки цим хлопцям ти можеш працювати, заробляти гроші, воно все йде по колу. Тому треба допомагати хлопцям, бо вони платять дуже велику ціну.
Ну а той, хто втомився... Є така приказка ще зі спорту: втомився – помри.
– А у вас не було думки взяти до рук зброю і вирушити на фронт?
– Так, була. Але зупинив командир роти «Гонор». Він сказав йти і займатись своєю справою: все, що ти зможеш там зробити, – задвохсотитись і ще із собою когось потягнути. Сказав: іди і тренуй людей, а воювати повинні ті, хто навчені. Так просто з жару піти можна, звісно, але коефіцієнт корисної дії буде низький. А тут я можу допомагати так, як зараз.
– Що, на ваш погляд наблизить нашу перемогу?
– Єдність людей.
– А що хотілося б зробити першим ділом, коли ми зможемо виграти цю війну?
– Я про це не думаю. Перемога – це таке слово... Дай Бог, дуже в це вірю, але загиблих друзів вже не поверну. Вона така, двояка буде у всіх.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!