З першого січня 2021 року в українських школах почали діяти нові санітарні правила. Серед основних змін, запроваджених міністерством, обов’язкові внутрішні туалети у закладах освіти. Дарма, що на вулиці вже ХХІ століття, у космос літають, нові планети збираються заселяти – у деяких селах до цивілізації ніяк дійти не можуть…
На Волині, як повідомила заступниця начальника обласного управління освіти Тетяна Соломіна, ще близько 30 навчальних закладів досі не мають внутрішніх вбиралень. Це, як правило, невеликі сільські школи І–ІІ ступенів або філії на кілька десятків учнів. А участь у проєкті облаштування санвузлів можуть брати навчальні заклади, у яких понад 20 учнів. Сума, яка виділяється – близько мільйона (більшість коштів, звісно ж, йде на виготовлення документації). Тим більше, зараз триває об’єднання та розділення населених пунктів, заклади освіти переводять у комунальну власність і вже на рівні громади мають вирішувати, куди краще вкладати гроші. За словами Тетяни Соломіної, з 13 освітніх закладів, які скористалися обласною програмою з облаштування теплих вбиралень, у семи вже завершилися ремонтні роботи. У решті, є сподівання, туалети добудують до початку наступного навчального року.
Одна з таких «маленьких» шкіл розташована у селі Свинарин Турійського району. Колись це була хата, її розбудували. А що директор там господар, то виглядала вона не гірше, а може, і краще за інші. Проте «теплого» туалета там і досі немає, 20 дітей молодшої шкільної ланки бігають у вуличний.
– Наша школа – це філія Купичівського ліцею, – каже директор школи Олександр Парфенюк. – І ми зараз перебуваємо у підвішеному стані. Можливо, нас зовсім закриють. Торік гроші на санвузол майже були у нас в руках, але Купичів вирішив кинути цю суму на модернізацію туалетів в опорній школі. І я їх розумію: це величезний заклад, який точно ніхто закривати не буде. З іншого боку, якщо наше існування залежатиме лише від наявності сучасного санвузла і каналізації, то нам зробити його не проблема.
А взагалі, спілкуючись із сільськими людьми, директорами місцевих шкіл, складається враження, що про сучасні вбиральні тут потурбуються в останню чергу. Бо хіба ж це проблема – туалет на вулиці?! Так он у кожного біля хати такий – і нічого. Згадується, як плювалися люди у Рожищенському районі, дізнавшись, що на облаштування одного шкільного туалету виділили 845 тисяч гривень: «Що?! За один нужник стільки грошей?! А хіба ж не було де дітям посцяти сходити?» Чи як прославилася школа у Бучичах на Тернопільщині, де санітарних норм дотрималися і туалет у школі збудували. Щоправда, він не мав ні дверей, ні перегородок. Натомість зробили величезне вікно на вулицю майже до землі. Мало того, що справляти нужду діти мали один біля одного, так ще й роздивлятися їх могли усі охочі. Про гідність дитини і особистий простір тут, вочевидь, і не чули.
Мирослава КОСЬМІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!