Чи говорили з вами у дитинстві про те, чим відрізняється хлопчик від дівчинки? На таке запитання старші люди стануть плюватися, бо все вчила вулиця або старші друзі. Стидно було у матері-батька таке питати. Теперішні діти розвиваються набагато швидше. Їх цікавить усе. Вони не спішать розпитувати дорослих, бо думають, що самі можуть усе знайти в інтернеті. Це добре чи зле, коли дітлахи лізуть в інтернет, щоб задовольнити свою цікавість?
«Боюся наробити позору на все село»
А спонукав до дослідження цієї теми лист від нашої читачки з Ковельського району. Віра розповіла, що має двох синів. Старший, 23-літній, живе і працює в Києві, а молодший біля неї крутиться. «У селі нема коли за дітьми особливо дивитися, бо корова, господарство, город полоти, консервувати огірки-помідори, – чесно зізнається жінка. – Малий то з сусідами на вулиці бігає, то в телефоні сидить. Нічого поганого в тому не бачила, бо думала, що в ігри з однокласниками грає. А якось він залишив мобілку на дивані, я хотіла її підзарядити, а на екрані побачила фото голих жінок. Мало не впала! Ото дев’ятирічному хлопцеві вже таке цікаво? Здається, що зарано ще на голих, цицькатих тьоток дивитися! Бо за старшим сином такого не помічала, але, правда, у нього була лише старенька чорно-біла нокіа. Розказала про побачене чоловікові, а він рукою махнув: мовляв, подивиться та й забуде. А я стала переживати, як з дитиною поводитися. Забрати телефон? Насварити? Заборонити дивитися таку дурню? Не маю з ким порадитися, бо знайомі зараз піднімуть на сміх. Ще порозказують сусідам, то нароблю позору на все село. Звертаюся за допомогою до вас. У Луцьку є всякі різні психологи, хай порадять, як себе поводити у такій ситуації. Бо колись над таким питанням ніхто не задумувався, а тепер інші часи і діти інші».
При союзі сексу не було
Люди старшого покоління добре пам’ятають фразу: «У радянському союзі сексу не було». А з’явилася вона у 1986 році. Тоді радянський журналіст Володимир Познер проводив телеміст між СРСР та США. Гості у студії з обох континентів розповідали про місцеві порядки та життя людей. Американка, одна із учасниць прямих включень, задала радянським колегам несподіване питання: «У нас по телевізору реклама постійно крутиться навколо сексу. Чи є у вас така телереклама?» Відповідати взялася Людмила Іванова, активістка громадської організації «Комітет радянських жінок». Вона мило посміхнулася і твердо заявила: «Сексу в нас нема, і ми категорично проти цього!» Ця фраза стала крилатою. Американці були шоковані: звідки у союзі беруться діти? Не прийнято було тоді розповідати про інтимні стосунки жінки і чоловіка. Ця тема була заборонена! Фільми були під суворою цензурою. І якщо в якомусь з’являлася напівоголена панянка – це було дуже еротичне кіно, яке хотіли побачити всі: і підлітки, і дорослі.
Потрібно не червоніти, а все дитині пояснити
Ніде правди приховати – у селах таки справді не дуже звертають увагу на сексуальне виховання дітей. «То все дурне. Нас ніхто того не вчив», – махне рукою більшість. А вчити, і говорити про це потрібно, вважають психологи.
– З трьох років діти починають усвідомлювати свою стать і розуміти, що різниця між хлопчиком і дівчинкою не лишень в одязі та косичках, – наголошує практичний психолог реабілітаційного відділення КП «Луцька міська дитяча поліклініка» Катерина Дишко. – Вони починають цікавитися оголеним тілом, вивчати його. З цієї пори і варто почати статеве виховання. Росте дитина – росте її інтерес. І якщо відносини з батьками довірливі, то відповіді на питання діти отримають від них, а якщо ні – вулиця, друзі, інтернет… Та часто мами навіть соромляться називати правильно статеві органи. Вигадують всілякі «дзвіночки», «пиріжечки», «ковбаски», «хвостики». Статевий орган – це така ж частина тіла, як рука, нога. І немає чого соромитись, називаючи їх правильно. Адже незнання цих речей може загрожувати сексуальним насиллям. Діти не знатимуть, як пояснити рідним, що дядько грається з її «пиріжечком» чи постійно гладить його «ковбаску». Доросла людина все своє життя проводить у сексуальних стосунках. І знання питань з цієї теми дозволяє будувати гармонійні сімейні відносини. А там, де це було табу, ми бачимо на прикладах педофілів, сексуальних збоченців, ґвалтівників. Не слід боятися та соромитися говорити з дітьми на «незручні» теми. Зараз є безліч книг, атласів, пізнавальних відео, «як батькам поговорити про ЦЕ». Така інформація потрібна, в першу чергу, задля безпеки дітей. Вони мають розуміти і розрізняти, які дотики можуть бути небезпечні; які частини тіла не можна показувати іншим (ті, що знаходяться під нижньою білизною); як будувати відносини з протилежною статтю; чим можуть загрожувати ранні статеві відносини (небажана вагітність, інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом); які є методи контрацепції…
Катерина Сергіївна, аналізуючи цей лист, зазначила, що мамі у жодному випадку не можна сваритися чи карати сина, адже тоді налякає його і він шукатиме, як отримати інформацію в інший спосіб. Потрібно налаштуватися на довірливу розмову. Згадати, що чула, як на вулиці діти говорять про голих тьоть і чоловіків. Запитати, а може, тобі щось хочеться про них знати? Викликати сина на відвертість і доступно розповісти йому все, що цікавить. Головне – не показувати, що ви соромитеся чи боїтеся незручних запитань. Будуйте свої стосунки на довірі – це дуже важливо!
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!