У місті Ківерці Луцького району група завзятих пенсіонерок вже кілька тижнів шиє тепле взуття для українських захисників. Вони відправили на фронт у бойові підрозділи понад дві сотні пар теплих бурок. Найчастіше таке взуття замовляють снайпери і штурмовики.
Старі пальта й шуби присилають з усієї України
При вході у приміщення, де працює швейний цех, у величезних пакетах зібрана сировина: старі пальта, куртки, шуби і дублянки. Саме з такої цупкої тканини шиють бурки. Тільки-но з’явилася інформація про пенсіонерок-волонтерок у соціальних мережах, відразу відгукнулися люди з Колодяжного, Луцька, Червонограда, Львова, Івано-Франківська, навіть приходили посилки із Запоріжжя. Адже у багатьох людей на горищах і на балконах зберігаються пальта й шуби ще з їхньої молодості. А тепер вони знадобилися для доброї справи.
У невеличкій кімнаті безперестанку працює дві швейні машинки.
– У нас дуже хороші та вправні швачки Валентина Швед, Світлана Худова та Євгенія Данилюк, – розпочинає нашу розмову одна з організаторок Лідія Власюк. – А виникло це волонтерське підприємство з ініціативи Миколи Косинського. Він сказав, що хлопцям на фронті терміново потрібні бурки. Минулого року у Ківерцях таке взуття вже шили. Таким чином і створився наш колектив, в якому 10 жінок-пенсіонерок. Розпочинаємо о 10 годині ранку і трудимося до 17-ї з невеличкою перервою на чай. У перші дні працювали і в неділю. Голова Ківерцівської громади Олександр Ковальчук купив нам швейну машинку, згодом дали ще одну з ліцею. Минулого тижня люди привезли третю. Тільки її потрібно ще відрегулювати й налаштувати.
За кілька хвилин, поки ми розмовляємо, ще одна пара теплого взуття вже готова. Жінок тішить і надихає до невтомної й щоденної праці сподівання, що їхні бурки у цю люту зиму зігріють ноги нашим захисникам, які стоять на позиціях десь у промерзлому степу на Донбасі чи під Куп’янськом.
– Одна знайома якось поцікавилася: «А що вам за це платять?» Я просто була здивована. Ми прийшли сюди, щоб хоч якось підтримати наших захисників, адже в кожної з нас є хтось із родини на фронті, може, десь замерзає у холодному окопі. Це наш скромний внесок, – продовжує пані Лідія.
Воїни в окопах дякують за тепле взуття
Технологічний процес з пошиття бурок такий: спершу потрібно розпороти старе пальто, викроїти тканину за схемою. На цій ділянці у цеху працюють Лідія Остапук, Катерина Жуковська, Тетяна Рябушко. Далі заготовки зшивають вручну голкою Тамара Зубенко, Ольга Озерова, Надія Павленко і Лідія Власюк. А тоді вже до справи приступають швачки. Бурки різні за розміром – від 42-го до 45-го. До них також підбирають гумові калоші, на які відкрили збір.
Від початку роботи вже відправили на фронт 220 пар такого взуття й отримали добрі відгуки та щиру подяку від воїнів з різних ділянок на передовій. При мені жінки запакували 10 пар бурок з калошами для підрозділу, котрий зараз знаходиться на фронті. Волонтер Микола Косинський якраз привіз машиною з пошти ще кілька посилок з різних куточків України.
– Дівчата, хочу вам сказати, що тепер сировини у нас вистачить аж до весни. Але, крім бурок, ще маємо замовлення на теплі рукавиці, – повідомляє пан Микола.
– Ми готові до роботи, – усміхаються ці неймовірні й невтомні жінки. Вони не говорять пафосних слів про любов до України, а просто працюють з надією і вірою у нашу Перемогу.
Кость ГАРБАРЧУК
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!