Володимир Балюк із села Сереховичі Ковельського району удостоєний звання Героя України та ордена «Золота Зірка» посмертно. Він загинув під час наступу українських десантників, знищивши кілька одиниць ворожої техніки і вплинувши на загальний успіх операції.
З хати на війну пішли усі чоловіки
Родина Балюків добре відома своїм патріотизмом у рідних Сереховичах. Як розповів голова громади Ростислав Шиманський, старший брат Володі Сергій боронить Україну у складі прикордонної служби.
– Не всидів дома й батько Петро Вікторович. Він працював водієм швидкої допомоги, мав бронь на своєму робочому місці, але сам прийшов у військкомат. Там його навіть намагалися відмовити, але чоловік наполіг на своєму, і зараз воює у лавах ЗСУ, – каже Ростислав Шиманський.
Мама Володимира Людмила Олексіївна, відправивши усіх своїх чоловіків до війська, взяла на себе іншу важливу місію. Вона працює в службі у справах дітей Сереховичівської громади, а у вільний час підтримує зв’язок з усіма хлопцями, які нині на війні. А таких в ОТГ чимало. Обдзвонює їх, дізнається про потреби, щоб потім односельчани могли зібрати необхідну допомогу.
Володимир, коли почалася війна у 2014 році, якраз вступив до Луцького національного технічного університету. Та, закінчивши перший курс, покинув навчання і підписав контракт зі Збройними силами України. Тоді йому заледве виповнилося вісімнадцять.
Відтак Володимир Балюк з позивним «Балу» з необстріляного хлопця перетворився на взірцевого елітного воїна. Він обіймав одну з ключових посад у бойових підрозділах 80-ї бригади – був головним сержантом десантно-штурмової роти. Мав високу професійну підготовку, чималий бойовий досвід та брав участь у міжнародних навчаннях. Коли союзники почали постачати нові зразки озброєнь, Володимир чудово освоїв американські «Джавеліни» і британські «NLAW» та став винищувачем ворожої техніки.
– Володя – учасник АТО та ООС. Він був надійним, спокійним і чесним. Не існувало таких питань, які б він не міг вирішити. «Балу» завжди брав призові місця у змаганнях з практичної стрільби, – розповідає про свого бойового побратима його друг та безпосередній командир з позивним «Одін».
Зупинив атаку ворога
Про останній бій Балюка, який відбувся 5 квітня на Півдні України, розповіли у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Сили противника помітно переважали наші. Володимир командував штурмовою групою. Десантники мали закріпитися в одному з населених пунктів. Проте окупанти, щоб зірвати наступ, кинули бронетехніку і чимало живої сили. Зав’язався жорстокий бій. Несподівано на правому фланзі з’явилася ворожа бойова машина десанту, яка йшла прямо на позиції наших воїнів. Володимир спалив її «Джавеліном». За кілька хвилин він підбив ще одну БМД противника за допомогою «NLAW».
Контратака окупантів захлинулася. Ворог відступав, відкривши безладну стрілянину з усього наявного озброєння. На жаль, саме у цей момент Володимир отримав смертельне осколкове поранення…
Загалом під час того бою штурмова група, якою командував Балюк, знищила чотири БМД та багато окупантів, а інші підрозділи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади спалили п’ять російських танків та ліквідували кілька десятків росіян.
– Мені досі не віриться, що Володі з нами немає, – продовжує «Одін». – Я чомусь думаю, що він все одно десь поруч, просто ми його не бачимо. І вже з неба «Балу» буде допомагати нам далі знищувати ворога та гнати його з нашої рідної землі.
За результатами того бою командування 80-ї бригади одразу ж представило Володимира Балюка до присвоєння звання Герой України. В Офісі президента оперативно відреагували на подання.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
mira31@ukr.net
Вічна і вдячна пам"ять відважному Воїну - земляку - Захиснику України...Вдячність батькам, що виховали сина патріота...Сумуємо всім українським народом за кращимм сином землі нашої...Не пробачимо ворогів ніколи !!! глибокі співчуваття родині....