«Один у полі не воїн» – фраза не про Сергія Споденюка із Житомирщини. 14 днів він сам утримував позицію під Кліщіївкою на Донеччині.
Сергій Споденюк до вторгнення росіян працював на землі. З військовою службою 36-річний чоловік своє життя пов’язувати і не думав. Коли ворог напав, став до лав 80-ї десантної бригади, де отримав позивний «Фін». Разом з побратимами брав участь у боях під Бахмутом.
Якось окупанти з артилерії потужно накривали позицію. Серед наших десантників були як загиблі, так і поранені. І тяжких евакуювали першими. Сам же «Фін» мав поранені ноги, але вирішив, що евакуйовуватиметься останнім. Коли вже дійшла черга до 36-річного захисника, то окупанти до його позиції підійшли впритул. Тоді «Фін» попрохав з усіх стволів бити по загарбниках. Він буквально викликав вогонь на себе. Побратими тричі намагалися прорватися до Сергія, але нічого не виходило – вогонь був надто щільним.
– Я тоді в Бога попросив, кажу: «Господи, якщо ти допоможеш витягнути «Фіна» і він буде живий, тоді я кидаю курити. Я вже чотири дні не курю. Протягом 14 днів «Фін» утримував свою позицію, – розповів журналістам командир взводу 80-ї бригади Юрій.
Він додав, що впродовж чотирьох днів захисник пролежав поміж трупами російських солдатів. Аеророзвідники з дронів скидали десантникові воду, їжу та батарейки для рації, щоб він мав можливість тримати зв’язок із побратимами. В один момент стало зрозуміло, що можливості підійти до позиції фактично немає, і у «Фіна» був тільки один варіант – самому дістатися до свого взводу через мінне поле.
Історія Сергія має щасливий кінець. Йому вдалося живому вибратися із пекла. Зараз перебуває у шпиталі на лікуванні.
– Розумієте, я знав, що вже звідти не вийду. А зачепить мене чи не зачепить, я не хочу із себе героя робити. Я про це не задумувався, якщо чесно, – розповів сам «Фін» журналістам.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!