Після вибуху на ЧАЕС старшокласників залишили у небезпечній зоні, щоб провести випускну лінійку
Україна

Після вибуху на ЧАЕС старшокласників залишили у небезпечній зоні, щоб провести випускну лінійку

1 травня 2021, 13:39
0
0
Сподобалось?
0

Українці середнього та старшого віку мають власні спогади про ядерну катастрофу. Драматичні події породили гнітючу атмосферу панічного страху і невідомості. Але одразу з’явилися й анекдоти. Чорний гумор в часи Чорнобильської аварії засвідчив, що українці справді невмируща нація. Ми тоді жартували про «мирний» атом та наслідки радіації.

По Хрещатику – в шароварах

Навесні 1986-го я був першокурсником Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Звістку про катастрофу сприйняв досить спокійно, навіть байдуже. За кілька днів був першотравневий Київ, коли комуністична влада вивела студентів та школярів столиці на демонстрацію, показуючи всьому світу, що немає жодної загрози для життя та здоров’я. Якраз перед цим пройшов рясний дощ, від якого почорніли оспівані поетами каштани. Ми йшли по Хрещатику в шароварах, несли 15 прапорів «республік-сестер» і портрети членів радянського політбюро. На трибуні стояв перший секретар ЦК компартії України Володимир Щербицький зі свитою. Саме тоді, щоб заспокоїти людей, у переляканій столиці пустили чутки, що його внуки теж у Києві.

Але нам було байдуже, де нащадки головного партійного вождя, адже ми виводили радіацію після лекцій на дніпровських кручах за допомогою червоного болгарського вина з незвичними тоді назвами «Каберне», «Совіньйон» та «Мерло». Особливо смакувало останнє. Навіть жартували: щоб бажання не вмерло, треба пити «Мерло». Найстрашніше, що ми, на той час вже дорослі люди, адже стали студентами після служби у радянській армії, навіть не усвідомлювали всієї небезпеки. Не розуміли, що коли зацвіли яблуневі та вишневі сади, нашу землю накрив невидимий страшний ворог.

Від радіації захищалися… хустками

У моєї дружини зовсім інші спогади про ядерну весну 1986-го. Вона тоді закінчувала школу у селищі Грозине за 35 кілометрів від райцентру Народичі Житомирської області. Незважаючи на те, що звідтіля недалеко до Чорнобиля, учнів на 1 Травня вивели на святкову демонстрацію у Коростені. А на День Перемоги дітей в автобусах, які повернулися після евакуації жителів Прип’яті, повезли у сусіднє село Немирівка покладати ялинкові гірлянди до пам’ятника загиблим солдатам. Тоді ніхто не перевіряв рівень радіації у цих транспортних засобах. Це був злочин проти молодого покоління – возити дітей у радіоактивних автобусах, але комуністична влада хотіла показати, що нічого страшного не сталося. Лише пізніше взялися запроваджувати елементарні заходи безпеки. У школі розповіли, що дівчатка повинні ходити у хусточках і закриватися від сонця.

Терміново почали формувати списки учнів та готуватися до евакуації. Чекали вказівку від обкому партії, але вивезли всіх школярів, крім двох випускних класів, які залишилися самі у величезній школі. Весь травень ходили на уроки спорожнілими коридорами і слухали відлуння власних кроків. Якраз у той день, коли мало бути свято останнього дзвоника, до них приїхала пересувна радіологічна лабораторія – ​через місяць після аварії! Юнаки у костюмах та дівчатка у формах і білих фартушках пішли на медогляд. Їм пообіцяли, що за годину справляться. Але все затягнулося аж до вечора. Столичні медики перевіряли якимись приладами щитовидку в дітей та загальний рівень радіації. Зім’ялися білі фартушки випускниць та напрасовані костюми хлопців. А вже в кінці того травневого дня, коли сонце схилилося до заходу, два класи випускників із зів’ялими букетами стояли у порожньому спортивному залі. Були тільки їхні батьки та вчителі. Хлопці ледве стримували сльози, а дівчатка ридали. Адже вони так чекали цього дня! Таке сумне свято останнього дзвоника з гірким присмаком запам’яталося їм на все життя.

Зажурились українці: ні в кишені, ні в ширінці

Нинішньому поколінню не зовсім зрозумілі тогочасні анекдоти з елементами чорного гумору. Але досі вражає дотепність коротеньких шедеврів.

Зажурились українці: ні в кишені, ні в ширінці. «Каберне» п’ють, криють матом. Ось що значить «мирний атом». А як ще раз наверне – ​не поможе й «Каберне».

***

Хай живе КПРС на Чорнобильській АЕС!

***

Сталася зі мною драма: не хвилюють більше дами. П’ю вино і лаюсь матом – от що робить мирний атом!

Кость ГАРБАРЧУК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися