Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановується День пам’яті жертв голодоморів. Про цю трагедію я знаю не з телебачення та газетних публікацій, а з вуст жінки, якій вдалося вижити у той страшний час – баби Варвари з козацьким прізвищем Корінь із села Стрітівка Кагарлицького району Київщини.
Три качани кукурудзи забрали місцеві комсомольці
У 1990 році, закінчивши історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, я працював у цьому селі. Ми з дружиною жили на квартирі у старенькій глинобитній хатині самотньої баби Варки. Ця оптимістична жінка з чіпкою пам’яттю стала для нас рідною людиною в чужому краї. Довгими вечорами співала давні українські пісні, розповідала шокуючі історії про пережите.
У страшні роки Голодомору баба Варка втратила всю родину. Основною їжею були молоко і сухарі. У неділю мама варила узвар з цукрових буряків та гарбузів. Справжнім делікатесом для дітей стала так звана кваша – закваска житнього борошна зі свіжими ягодами. Якось перезимували, розпочалася страшна весна 1933 року. Усі запаси харчів, до останньої зернини, забрали так звані «уполномочені», свої ж місцеві комсомольці. Обнишпорили всі закутки, коли вже виходили з двору, побачили три качани кукурудзи, заховані під діжкою. Забрали і їх, незважаючи на гіркі сльози мами, яка падала перед ними на коліна і благала хоч щось залишити.
– Від голоду найпершим опух і за два дні помер батько Гнат Корінь, – згадувала баба Варка. – Він не їв, щоб хоч якийсь харч залишився дітям. А вони згасали у нелюдських муках. Наступного дня не прокинувся найстарший брат Павло, за ним перед хатою впав і так захолонув Микола, а біля криниці помер Іванко. Останньою загинула у мами на руках найменша сестричка Ліда. Вона все просила дати їй хоча б скибочку хліба. Люди у селі мерли щодня цілими сім’ями. Спеціальна похоронна бригада їздила підводами, збирала селян і везла у загальну яму.
Поховавши батьків, братів та сестер, вона пішки сімдесят кілометрів пошкандибала до Києва. Якимось дивом обминула патрулі, що охороняли столицю від навали голодних селян, і її, напівпритомну від недоїдання сироту, підібрали у центрі Києва подружжя лікарів Арона та Діни Кацнельсонів і прихистили у себе. Вони підгодували її курячим бульйоном, і дівчина швидко оклигала. Варвара шість років працювала у тій сім’ї домогосподаркою, поки не вийшла заміж. Аж тоді повернулася в село. А її рятівники загинули у вересні 1941 року в Бабиному Яру у Києві. Баба Варка часто згадувала їх і молилася за їхні душі: «Хоч і не нашої віри, але які добрі люди».
Якось увечері баба Варка покликала мене і сказала: «Костику, уже прийшов мій час – скоро відправлюся до родини. Пожила на цьому світі за всіх своїх братів і сестер». Показала у скрині вишиту полотняну сорочку, спідницю та фартух на смерть, а у коморі кілька трилітрових банок самогонки під залізними кришками – на поминки. Сонячного літнього дня в труні, що стояла на зарослому споришем подвір’ї, лежала худенька усміхнена баба Варка. Знаючи історію її мученицького життя, ми з дружиною плакали і молилися за її стражденну душу.
Вивозили у Росію навіть квашені огірки
Голодомор в Україні тривав з квітня 1932 року до листопада 1933 року. За різними даними, загинуло від чотирьох до семи мільйонів людей. Навесні 1933 року в Україні помирала одна тисяча селян щогодини! А в той час з України йшли «зелені ешелони» з продуктами у міста Росії. Вивозили навіть квашені огірки, капусту та помідори, які забрали у голодних людей! Заборонялася будь-яка торгівля в сільській місцевості, каралося розстрілом будь-яке використання хліба для оплати праці у голодуючих районах. Найбільше постраждали від голоду Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська і Житомирська області. Майже 20 країн визнали голод в Україні 1932–33 років геноцидом української нації, зокрема Верховна Рада у 2006 році офіційно законодавчо це підтвердила. А от Росія усе заперечує.
…Кожного разу, запалюючи свічку в День пам’яті жертв Голодомору, ми згадуємо нашу мудру і добру бабу Варку, яка, переконаний, буде свідчити на Божому суді про страхітливий злочин нелюдської комуністичної влади проти її родини та України.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!