Нинішній вересень позначений багатьма важкими втратами на фронті. Нещодавно Київ з усіма військовими почестями попрощався з легендарною Сімбою – військовослужбовицею 24 ОМБ ЗСУ імені короля Данила Ольгою Сімоновою. Вона підірвалася на вибуховому пристрої біля міста Соледар на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Сімонова була першою військовою-іноземкою, якій Україна у 2017 році надала своє громадянство. Окрім російського прізвища, у цієї усміхненої і справді легендарної 34-річної жінки нічого не залишилося. Спортсменка, красуня, інженер за освітою, в Україну вона приїхала у 2014 році з російського Челябінська. Як пояснювала пізніше, до того ніколи не влазила в політику. Любила спорт, перемагала у змаганнях. Все змінилося після того, як росія анексувала Крим і почала війну на Донбасі. Ольга розуміла, що це несправедливо й нечесно. А ще почала цікавитися чеченськими війнами, які вела росія проти народу Ічкерії. І зрозуміла, що спостерігати за тим, як її батьківщина перетворюється в агресора, і нічого не робити, не зможе. Вона, майстер спорту і кандидат в майстри спорту з кількох видів від карате до скелелазіння, не зможе більше з гордістю накинути на плечі, стоячи на п’єдесталі, російський прапор. Бо їй соромно. Одного дня вона прийняла рішення: зібрала наплічник і поїхала в Україну, усвідомлюючи, що це поїздка в один бік. Спочатку Ольга була парамедиком, а після отримання українського громадянства підписала контракт із ЗСУ. Пройшла шлях від солдата до командира БМП.
Та, відмовившись від російського паспорта, втративши родину, від батьківщини вона не відмовлялася. Душа її боліла за все, що там відбувається. Але найбільше вона вірила в Україну:
– Я бачу в цієї країни майбутнє. Може, ми його не дочекаємось, може, його побачить наступне покоління або люди через покоління. Але воно тут точно є. Я не розглядаю Україну як тимчасове місце. Тут хочеться жити, хочеться щось робити. Система опирається, але потроху ламається, – казала вона у книзі «Дівчата зрізають коси».
На жаль, Сімба вже не побачить нової України. 13 вересня її життя обірвалося. «Для мене вона була символом українства майбутнього. Українства, яке приймають усім серцем. Символом того, що справжнім українцем стають, а не народжуються. Ольга, яка народилась у далекому Челябінську росіянкою і загинула українкою на Дикому полі, нехай янголи у вишиванках несуть на небо твою хоробру і чисту душу…» – написав відгук про загибель Ольги керівник Першого добровольчого мобільного госпіталю імені Пирогова Геннадій Друзенко. Легкої тобі дороги до Вічності, Сімбо. Дякуємо за все…
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!