Волинь

Резервіст з Волині помер, бо медики його «футболили» і не лікували?

26 січня 2020, 20:30

1

0

Наприкінці вересня у Володимирі-Волинському похоронили 36-річного Юрія Степанюка. Проводжаючи свого сина й чоловіка на навчальні збори, рідні і в страшному сні не могли побачити, що зустрічатимуть його в труні…

Юра згорав, а його лікували пігулками

31 серпня Юрій Степанюк разом з іншими резервістами вирушив на військові збори на рівненський полігон. Хоч раніше у війську чоловік не служив, бо ще з 18 років був комісований через міжхребцеву грижу, а у 2017 йому зробили складну операцію на коліні, бо пошкодив меніск.

– Останнім часом працював кранівником на птахофабриці. Аж тут – повістка. Кажуть, ще не з таким хлопці служать. Ну, служать так служать, – згадує тато Юрія Володимир Михайлович. – Він у серпні, незадовго до зборів, захворів, гайморит мав, був на лікарняному. Але на полігон поїхав. Не пройшло і двох тижнів, як син почав сильно кашляти. Піде в санчастину, а там дадуть таблетку, навпіл розділять: «Іди в палатку, відлежуйся». 16 вересня його таки нарешті послухали. Але запалення не виявили. Казали, що у грудях болить від кашлю. А він уже не міг нічого їсти. 19 вересня їхала з полігона машина на Рівне, і Юру врешті відвезли у військовий госпіталь. Рентген показав, що у нього вже половини легені немає. Та не поклали у стаціонар, а відправили… назад на полігон.

– Якби у госпіталі тоді полікували, може, все було б інакше. Не розумію, чого з ним так повелися, – батько ледь стримує сльози.

– Може, боялися, щоб госпіталю статистику не попсував?

– 20 вересня дружина і мій брат машиною поїхали забирати Юру. Його вивіз до них якийсь офіцер із солдатом на польову дорогу, обхідними стежками-дорогами. Бо через КПП треба було запис у книзі робити і без супроводу медика його не мали права відправляти. Той офіцер на коліні написав якийсь папірець. І так нам сина віддали. Брат мій ще посперечався з тим військовим, не витримав: «Якби мав таке право, я б тебе застрелив. І не побоявся б у тюрму сісти». Моя двоюрідна сестра у Львові, кандидат медичних наук, сказала, що не можна Юру сильно трусити й далеко транспортувати, але в лікарні його не приймуть без направлення. Дзвонять до мене: іди у військкомат по направлення. Я туди, але там його не видають. Порадили йти до сімейного лікаря. Тут мої знову дзвонять: «Нічого не шукай, ми доїжджаємо вже до госпіталю, там мають щось зробити». Але у Рівненському військовому госпіталі  покласти його не захотіли. Дали направлення, але таке, що у нього… туберкульоз! Якщо це було так, то чого вчора вони відправили його назад в частину у намет?!

Скільки коштує життя солдата?

Не залишалося нічого, як їхати з важко хворим сином додому. Дорогою зрозуміли, що до Володимира-Волинського його не довезуть, тому поїхали до Луцька. У Волинському тубдиспансері зробили цифровий знімок і сказали, що ніякого туберкульозу немає, а запалення, і від легені тільки шматочок здоровий лишився. Як на те, того дня у Луцьку ще й згорів військовий госпіталь. Тому Юрія повезли у госпіталь для інвалідів війни. Але й там його приймати не хотіли, бо він не атовець і не ветеран, щоб біля нього бігати, а всього-на-всього резервіст. Дарма, що людина теж військова і в цей час ще за документами перебувала на службі.

– А він на тій кушетці вже падав обезсилений, бо два чи три дні нічогісінько не їв, не міг… Що робити? Знову дзвонимо до сестри у Львів, вона – у Мінздрав, і звідти дають команду прийняти. Тоді зразу заворушилися, підвезли каталку, забрали, почали капати. Далі швидка доправила сина в обласну інфекційну лікарню, де його підключили до апарату штучної вентиляції легень, – сльози не дають батькові говорити. – То була п’ятниця. А в суботу тільки повернулися по обіді додому, дзвонимо, а він каже: «Щось мені гірше стало». Жінка із сином – знов на Луцьк. Ще переночували біля нього, а о 6 ранку в неділю Юри не стало…

Офіційна причина смерті солдата Юрія Степанюка – правобічна позагоспітальна пневмонія. Чому так швидко він згорів? Можна лише припускати. Чоловік хворів у серпні, перед тим, як його забрали на збори, і організм був ще ослаблений. Та хто зважає на такі «дрібниці», коли треба виконувати план по резервістах? Батьки померлого вважають, що смерть їхнього сина – на совісті військових медиків. Степанюк був не єдиним, хто тоді проходив службу на Рівненському військовому полігоні і помер. 2 вересня пішов з життя 39-річний військовослужбовець з Черкащини через гостру серцеву недостатність. Смерті на цьому та інших полігонах трапляються майже щороку. За час війни ми вже почали звикати до цього. Але випадок з Юрієм Степанюком (і не тільки) особливий. Він – про ціну життя солдата. Після того, як рідні забрали сина з полігона у важкому стані, у військовій частині ніхто жодного разу не поцікавився, що сталося з їхнім солдатом далі.

Тягатися з військовою правовою машиною простим людям важко. Степанюки написали заяви в різні інстанції, але поки що не почули, хто ж винен у смерті їхнього сина. Проводяться службові перевірки. Скарги направлено до Рівненського зонального відділу військової служби правопорядку. Згорьовані батьки і дружина з дітками сподіваються на справедливість і державну компенсацію по втраті годувальника. Хоча якими грошима, якою сумою можна замінити сім’ї сина, батька, чоловіка?

Ніна РОМАНЮК

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!