Відтоді, як запалала війна на Донбасі, у селищі Головне, що неподалік Любомля на Волині, люди нечасто, а таки згадують… провидця Власа. Він жив сто літ тому. Та його передбачення і досі передаються із вуст в уста. Крім різних неймовірних пророцтв, він казав: «Коли на велике свято з церкви впаде купол, прихожан багато погине, тоді почнеться війна». Люди затривожилися, коли за пів сотні кілометрів від Головна, у Білорусі, російські війська проводять час від часу «навчання».
Вози без коней, птахи з залізними дзьобами
У Головному було два провидці. Один, Балагуда, жив на початку ХІХ століття, інший, Влас, через сто років. Про віщунів видав книжку уродженець селища Володимир Світящук, який мешкає у Донецьку. Перекази записав зі спогадів старожилів та свого батька, який особисто знав провидця Власа.
Балагуду так називали тому, що він багато балагурив, і то про такі неймовірні речі, що на той час видавалися нісенітницями. Запевняв, що розумів мову дерев, і одного разу дуб йому повідав, де колись буде дорога. Так і збулося – через тридцять років на тому місці проклали шлях. А ще чудував селян іншими дивацтвами. Казав про вози, які будуть їздити без коней. «Чорти будуть їх тягти?» – реготали люди. Він цього і сам не розумів, лише запевняв, що це йому звідкілясь відкривалося. Сміялися і з таких його слів. «А коли будуть літати птахи із залізними дзьобами, – казав Балагуда, – то багато людей погине». Лише коли у небі над Головним побачили першого літака, то й згадали це передбачення.
– А коли Балагуда 1820 року за сімдесят кілометрів на ярмарку у Володимирі-Волинському побачив пожежу нашої церкви, тільки тоді повірили, що він мав дар Божий до передбачень, – оповідає місцеві перекази селищний голова Микола Демедюк.
Влас знав, у якій хаті буде покійник
Невідомо, чи інший провидець, Влас, доводиться родичем Балагуді. Бо трохи дивно, що в одному селищі жили два віщуни, які пророкували неймовірні на той час речі, які у майбутньому збулися. Власа, який жив у Головному до Другої світової війни, ще пам’ятають старожили. І серед них – колишня листоноша Степанида Микитівна Демедюк.
– Був такий, – киває головою бабуся. – Молодий, не старий ще чоловік. Ходив по людях, проказував їм судьбу.
До одного і того ж хазяїна за рік не приходив. Що йому давали, на те і жив. Кажуть, Влас взимку і влітку одягав на себе по сто зипунів, ніколи не мав сім’ї, господарства, жив у батьківській халупі. «Хто його питав, коли буде дощ, піднімав голову, думав і казав, якого дня і в яку пору, – згадував Петро Зінчук із сусіднього села Куснища. – А коли які випадуть релігійні свята, міг сказати на три роки наперед». А ще Влас мав здібність пророкувати, коли у селі буде покійник, тому селяни боялися, коли прошкував до чиєїсь хати. Навіть смерть своєї сестри передбачив: назвав день і що це буде після обіду. «На небесах його вже зі світлістю повезли (тобто з іконами та хоругвами – авт.). Тут, на землі, він уже в гостях», – так пояснював людям, звідки це знає. Сідав у нічній тиші десь подалі від людей і дивився на зоряне небо, ніби кіно. І бачив події набагато років наперед. Тож не одному односельчанину розповів долю. А починав пророцтва раптово зі слів «еге, еге» – знай, щось про майбутнє розкаже. Тому люди часто зверталися до нього за порадами. Наприклад, під час Першої світової війни казав згорьованим матерям, чи їхні сини живі. Одному чоловікові, який зостався удівцем, порадив: «Женись! Ще ту молодуху, яку в хату приведеш, переживеш».
– Пророкував Влас, що попів будуть виганяти з храмів, що болота стануть полями (меліорація), що прийде час, коли дівчат будуть одягати так, як і хлопців, – розповідає Микола Демедюк. – Казав про диявольську владу, яка царя умертвить і довго буде правити, що настраждаються люди. Передбачав, що вночі ліхтарі на стовпах горітимуть і кожен камінь буде видно, як у білий день. Казав: «Будете грітися собі біля печі і в «ящику» бачити, що робиться на світі за тисячу верст від хати». А то ж про телевізора говорив чи про комп’ютера!
– Моя баба Віра Прокопівна Курило померла у 1987-му у 91 рік. То вона добре пам’ятала Власа і що він пророкував, – розповідає Валентина Згоранець з Головна. – Казав, що на полях будуть ходити залізні павуки, тепер розуміємо, що то комбайни. Люди сміялися, коли говорив, що увесь світ буде поснований дротом, як павутинням. То або Інтернет, або лінії електропередач.
Селяни насміхалися з провидця. Але він не зважав: «Коли вмру, мене на день по десять разів згадувати будуть». Його слова пророчі й сьогодні. Бо чи не усі передбачення уже справдилися. Тому з острахом згадують його пророцтво про місцеву Свято-Троїцьку церкву. Адже колись він сказав, що купол впаде на велике свято і багато прихожан згинуть – тут усіх застане війна. Тож з тривогою поглядають на Білорусь, з якою дружить Росія. Тим паче, пам’ятають ще й такі його слова: «Чорна сила прийде востаннє як на три дні. Коли піде, то ніхто більше не дізнається, де поділася».
– Не раз перевіряли у церкві, але купол прикріплений міцно, – запевняє селищний голова Микола Демедюк.
Олена ПАВЛЮК
На фотто: Свято-Троїцька церква у Головному
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!