Упродовж століть село Довгів, що у Мар’янівській громаді Волині, має свого захисника – кам’яного хреста. Цей древній оберіг височіє посеред поля. Хто й коли встановив його тут – досі таємниця. Та ще більшою загадкою лишається сам об’єкт. Адже він, за словами старожилів, постійно збільшується в розмірах.
Три незвичайні об’єкти з’єднані однією річкою
Географ та краєзнавець Володимир Братчун дослідив, що загалом таких хрестів існує в світі три. Один – у селі Довгалівка Рівненської області. Ще один – на території Білорусі. Але найбільший із них тут – у Довгові.
– Цікавий факт, що відстань між волинським та рівненським хрестами – 49 кілометрів, відстань від українського кордону до білоруського хреста – також 49 кілометрів. Протяжність річок у Довгові та Довгалівці теж однакова – 40 кілометрів. Більше того, – розповів краєзнавець, – обидві ці річки впадають у Стир, Стир – у Прип’ять. А білоруський хрест розташований якраз на узбережжі Прип’яті. Тобто три унікальні об’єкти з’єднані між собою водними артеріями.
Хоча ця історична пам’ятка достеменно не досліджена, втім історики вважають, що хрест поблизу Довгова з’явився ще в часи козацтва. Тим паче, що саме в цьому волинському регіоні відбувалося чимало битв, серед яких найвідомішою вважається битва під Берестечком (від села Довгів до Берестечка всього 30 кілометрів). Науковці пробували дослідити феномен «живого» хреста. З’ясували, що він виготовлений із піщаника, який не властивий волинському регіону. Тому це ще одна загадка, яку належить розкрити.
Що ж до росту святині, то збільшення її у висоту пояснюється таким чином: ґрунт довкола хреста під впливом вітру та води осідає, його верхні шари внаслідок ерозії руйнуються, через це хрест усе більше оголюється та візуально здається вищим. А от як кам’яний хрест стає ширшим – загадка навіть для геологів.
Тут зцілюються хворі
Хоча хрест старий, але до нього постійно прямують люди. Щороку у знак подяки за зцілення вони оздоблюють його кольоровими стрічками, рушниками, навіть закладають тут гроші як подяку за Божу ласку. Місцева мешканка Людмила Рожновська розповідала, що за її пам’яті хрест допоміг зцілитися дівчинці, яку із селища Мар’янівка привезли до святині та молилися за одужання дитини від шкірного захворювання.
Підтвердила жінка, що за її пам’яті хрест справді росте. А ще повідала історію, яку почула від свого дідуся. Він народився 1880 року, онучці ж переповів історію, яку почув від свого дідуся. Тобто події цієї розповіді можуть датуватися початком 1800 років. І йдеться в ній ось про що…
…У ті давні часи жителі села Стоянів (нині Львівська область) вирішили забрати з околиці Довгова кам’яного хреста. Хотіли встановити його як оберіг для своїх домівок. Приїхали, викопали святиню, повантажили на віз – і потягнули волами. Дорога видалася складна. Зупинилися стоянівці на ночівлю. Зранку прокидаються – нема хреста! Вернулися – хрест на тому ж місці, звідки його викопали. Привели ентузіасти зі Стоянова ще одного вола. Вже дві худобини тягнули хреста. Марно – все одно довелося стати на ночівлю. І знову на ранок хрест дивним чином повернувся на попереднє місце. Стоянівці привели вже трьох волів – і знову історія повторилася. Аж тоді збагнули: святиня має стояти в тому місці, де їй призначено. Відтоді до хреста стали їхати по зцілення звідусіль.
– Люди приходять сюди з вірою, звертаються до Господа зі щирою молитвою і отримують від Всевишнього те, чого просять, – розповідає настоятель Свято-Михайлівського храму села протоієрей Іван Ізай. – Якщо в котрійсь із сімей маленькі діти часто хворіють, погано сплять, капризують, то мами прикладають до хреста одяг малюків, промовляють молитву – і дитинка краще почувається.
Жителі села та району, гості з Луцька та Львова, навіть паломники із-за кордону не раз розповідали отцеві Івану: мали проблеми в сімейному житті, потерпали від хвороб, приходили до цього хреста, зверталися до Господа з благанням – і Бог допомагав, відводив біду.
У Довгові стало також хорошою традицією перед сезоном жнив приходити до хреста і просити доброго врожаю. На престольне свято мешканці Довгова та довколишніх сіл здійснюють хресну ходу від Свято-Михайлівського храму до чудотворного хреста.
– Ми тут здійснюємо водосвятний молебень та просимо, аби через цей хрест Господь дарував нам усім мир, здоров’я, та благополуччя, – пояснює отець Іван. – Скільки років ми сюди приходимо, стільки часу відчуваємо Божу підтримку. Тож хто потребує захисту й опіки Всевишнього – запрошуємо: приїжджайте до нашого чудотворного хреста.
Галина МИХАЛЬЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!