Міністр інфраструктури Олександр Кубраков зробив заяву про те, що нові будинки тепер зводитимуть лише з укріпленими підземними паркінгами і бомбосховищами за прикладом Ізраїлю. А також повністю переглянуть принципи будівництва та реконструкції міст.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну показало, наскільки наша держава не була готова до війни. Людей десятками і сотнями завалює у підвалах багатоповерхівок, які абсолютно не пристосовані для укриття від бомбардувань. А справжніх бомбосховищ так мало, що вони не можуть вмістити усіх бажаючих. До речі, у Львові вже ухвалили нові принципи будівництва. Відтепер забудовники зобов’язані працювати за новими стандартами посиленої безпеки. У всіх будівлях має бути підземний паркінг, де частина площі адаптована під укриття. Там передбачені окремі санвузли, розкладні крісла, місце для зберігання харчів, резервуар для води. На кожному поверсі у межах квартири між двома стінами облаштовуватимуть захисну кімнату з мінімальною площею дев’ять квадратних метрів. Стіни і перекриття цього приміщення повинні бути з міцного армованого бетону, вікна – захищати сталеві віконниці, а двері – витримувати тиск ударної хвилі.
Як зараз пояснюють архітектори, у повоєнних багатоповерхівках, вочевидь, будуть проєктувати евакуаційні сходи без виходу назовні. Бо кожне вікно в під’їзді – це потенційна небезпека. Та й самі висотки зводитимуть так, щоб вони не розвалювалися на дрібні уламки навіть після прямого влучення ракети. Адже ми бачили, як після обстрілів розсипалися старі радянські панельки. А от сучасні будинки виявилися міцнішими навіть за цегляні «хрущовки». Наприклад, були такі випадки, коли снаряди влучали у таку багатоповерхівку, пробивали наскрізь дірку в будинку, але верхні поверхи трималися. Зміняться й варіанти скління: шибки будуть товстішими, можливо, використовуватимуть загартоване скло, яке при ударі розсипається менш травматичними кубиками, а не гострими уламками. Архітектори кажуть, що в ідеалі хотілося б обмежити висотність забудови максимум до дев’ятого поверху. Забути про широкі прямі проспекти, які наче створені для того, аби ішли танки. Якби наші вулиці були поділені: одна смуга – для громадського транспорту, друга – для приватного, трамвайна лінія, велосипедна доріжка та тротуари з усіх боків, а між ними – смуги з озелененням та бордюрами, то жоден танк не проїхав би. Він просто не помістився б, застряг. Також у планах вивільнення малих річок з колекторів та наповнення їх, бо це природні перешкоди на шляху ворога. Згадаймо про маленьку річку Ірпінь, яка не дала росіянам швидко пройти до Києва. Цей епізод ще увійде в історію.
Юлія САВІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!