Лікував селян, збирав рослини і записував свої рецепти народної медицини
Нещодавно розмовляла з однією травницею, і вона показувала мені велику сімейну цінність – книжку відомого фітотерапевта Михайла Носаля, яку її мама купила пів століття тому за тисячу карбованців. І хоч від дня смерті Михайла Носаля минуло вже 73 роки, його рецепти з лікарських рослин є величезним скарбом, яким досі користуються чимало травників. У Рівному справу знаменитого знавця помічного зела продовжували син Іван, внук Костянтин, а тепер – правнуки Кирило і Павло.
У Пулемці про Носаля мало знають
Михайло Носаль народився в українській родині поблизу польського Любліна 1886 року. Закінчив духовне училище, семінарію, служив священником на Холмщині (Польща), Могилевщині (Білорусь) і на Волині – у селі Пулемець, що за десяток кілометрів від відомого озера Світязь. У поліських лісах та полях збирав цілющі рослини, лікував селян. У 1926 році травник Михайло Носаль під час рільничої виставки у польському місті Познань був нагороджений срібною медаллю. «Із перших свідомих днів свого життя я займаюся збіркою зіль лічничих і уважно стежу за тим, який вплив на організм людини має окрема лікарська рослина. Уся моя священича практика проходила по селах... Коли село положено на 50 кілометрів від міста, а до волосного фельдшера 24-30 верстов, то в тяжких недугах при невилазному болоті та весняній розторопі за що візьмешся як не за лікарські рослини... Я безкінечне число разів бачив, як діяльна їх сила виривала людей із рук смерті», – писав Носаль.
– На жаль, у Пулемці уже не памʼятають і не знають, що тут був священником знаменитий лікар-травник Михайло Носаль, – розповідає місцевий краєзнавець, учитель Василь Демедюк. – Не залишилося згадок про його перебування у нашому селі у 1920-х роках. Свято-Михайлівського храму, де Носаль служив священником, давно нема – розібрали у вісімдесятих роках.
Відома книга вийшла після смерті священника
З 1929 року священник Носаль служив у храмах Дубна та Рівного. Ще не так давно навпроти Свято-Успенської церкви у Рівному стояв скромний священицький будиночок – з обдертою штукатуркою, продірявленим дахом, зарослий бурʼянами. Якби цю хату врятували, то зробили б комплекс народного цілительства імені Носалів. Як згадували очевидці, тут завжди пахло чебрецем та мʼятою, а сам отець Михайло Носаль був надзвичайно чуйною, доброю людиною, допомагав нужденним, не брав гроші за свої зілля та настанови, хто б до нього не звертався – чи то дядько з села, чи пані, чи якийсь лікар. Усі виходили від отця Носаля з маленьким подаруночком – вузличком зілля. Старожили Рівного згадували, як худорлявий чоловік, одягнутий у підрясник, поспішав зранку на поїзд, щоб у полі чи в лісі збирати лікарські трави.
Михайло Носаль знав латинь, польську, німецьку, французьку мови. Мав велику бібліотеку, в якій були зібрані книги з хімії, фармації, фізіології людини. Священник досліджував вплив лікувального зілля на людський організм і занотовував свої висновки. «У лікуванні рослинами за своє життя придбав багато практичного досвіду, і про лікарські зілля маю таке знання, як і в пастирській практиці. Щоб «не забирати» з собою усього того, що знаю про лікарські зілля, з однієї сторони, а з другої, щоб це святе знання учинити насліддям усього народу, я написав книгу про лікарські рослини. Вона носить титул: «Волинські скарби – рослини лікарські (збір, сушка, переховування та застосування в медицині науковій та народній). Підручник для народу», – писав Михайло Носаль у 1942-му. На жаль, за свого життя він не побачив цієї книги. Помер 1950 року. Але залишилися його рукописи, сотні рецептів, застережень, порад. І у 1958 році нарешті вийшла книжка Михайла Носаля «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі». Цей підручник для народу став настільки популярним, що вже через рік його видали російською мовою, а травники зверталися до видавництва і платили шалені гроші – до тисячі карбованців – за передрук. І це у радянські роки, коли цілительство вважалося шарлатанством!
Династія фітотерапевтів Носалів
Після смерті Михайла Носаля його справу продовжив син Іван. Був агрономом, успішно займався науково-дослідницькою діяльністю, вивчав цілющі властивості лікарських рослин, публікував численні статті, виступав з лекціями, брав участь в наукових конференціях і симпозіумах. У 1982 році вийшла книга Івана Носаля «Від рослини – до людини», де травник зібрав досвід батька і свої знання.. Помер 1996 року.
Внук священника Костянтин був засновником «Траволікувальної фундації Носалів» у Рівному. До фітотерапевта Костянтина Івановича їхали звідусіль. Є багато вдячних слів від врятованих людей. «Завдяки фітотерапії Костянтина Івановича мій син зараз має здорову підшлункову залозу. А що було б, якби я в 2,5 роки посадила його на панкреатин, як рекомендували «кваліфіковані традиційні методи»?» – написала Ольга Беденко з Рівного. «Лікувалась багато років у Констянтина Івановича. Він єдиний лікар, який завжди вірив у мене і в моє виздоровлення», – дякує лучанка Світлана Шараєвська. А Наталія Денека з Сокаля низько вклоняється народному лікарю за здоровʼя своєї дочки. На жаль, 2021 року Костянтин Носаль помер. Ниточка знаменитої династії не переривається – народною медициною займаються правнуки священника Кирило та Павло. А вулиця у Рівному, де колись жив Михайло Носаль, тепер названа його іменем.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!