Як жіноча дружба допомогла переселенці з Херсонщини відродити власну справу на Львівщині
Катерина Калюжна родом із Каховки Херсонської області. За кілька років до початку війни вирішила здійснити свою давню мрію – відкрити пекарню, де випікають хліб без дріжджів, на заквасці. Справа розвивалася, та коли місто опинилося в окупації, зрозуміла, що треба рятуватися. Спочатку поїхала до родичів на Тернопільщину, а згодом до Львова: до власниці невеличкої домашньої пекарні Василини Веселовської.
У Каховці Катерина десять років працювала юристкою. Згодом вирішила відкрити для себе щось нове і вивчилася на вчительку англійської мови. Але й тут відчувала, що не лежить душа до такої роботи. Пошуки продовжувалися…
– Не повірите, але одного ранку у 2008 році я прокинулася із думкою: хочу пекти хліб, – посміхається жінка. – На Херсонщині ніколи жито не росло, а я хотіла пекти саме темний, житній хліб на заквасці, як зараз модно казати – крафтовий. Тож взялася вишукувати інформацію в інтернеті, знайшла групу однодумців. І так все закрутилося.
Відкрила свою мініпекарню, їздила на стажування до крафтових пекарів за кордон. Справи йшли добре, однак напад рашистів зруйнував мирне життя.
– Ми знали, що буде війна, але ніхто й подумати не міг, що в перші години вторгнення місто опиниться в окупації, – зізнається Катерина. – Щодня ходити під дулами танків та вовчими поглядами озброєних вояків було дуже важко. Окрім того, ніяких новин з України не доходило, ми жили, ніби у вакуумі. Тому на початку квітня 2022 року вирішили виїжджати. Мої батьки навідріз відмовилися лишати дім. І я з важким серцем рушала в дорогу. Брала найнеобхідніші речі. І хоч місця було обмаль, я таки заховала посудину із закваскою. Берегла її, як малу дитину. Ми стали в колону десь із 50 автомобілів і так їхали. На кожному блокпості витримували принизливі допити: типу, чого їдете, скоро скрізь буде рускій мір. Чоловіків роздягали догола, щоб перевірити, чи нема патріотичних татуювань. На щастя, жінок не чіпали. У всіх дивилися телефони. Дві доби наш «караван» був у дорозі, і коли ми почули українську мову наших вояків, я, чесно зізнаюся, плакала від щастя.
Катерина переїхала до родичів на Тернопільщину. І найперше, що зробила, перевірила, чи жива її закваска. Коли відчинила банку і почула характерне «пууух» від бродіння бактерій, дуже зраділа. Спекла родичам свій особливий буханець, який назвала «хліб у вигнанні». Вона розуміла, що сидіти без діла не можна. Тому набрала пекарку зі Львова, з якою часто спілкувалися в інтернеті, адже мали спільне захоплення – випічка крафтових хлібів та солодощів. Василина Веселовська, почувши, що Катерина вирвалася з окупації, запросила її до Львова, щоб поговорити.
– Знову взяла із собою банку закваски, – посміхається Катя. – Поговорила з Василиною, і вона запропонувала роботу у своїй сімейній пекарні. Я радо погодилася. Мені треба працювати, вкладати свої знання в улюблену справу, щоб відволіктися від негативних думок про війну. На жаль, батько помер в окупації. Маму вдалося вивезти. Зараз разом знімаємо житло у Львові. Однокімнатна квартира коштує 9 тисяч плюс комуналка. І це околиця міста. Але дякую Богу, що вирвалася з пекла окупації. Знайшла житло, маю роботу та добрих людей поруч.
Жінці пощастило, що в тяжку хвилину отримала підтримку від Василини. Нині вони не лише ділові партнери, а й подруги. Разом вигадують рецепти, разом випікають майже сотню різних виробів. Не лише хліб, а й круасани, торти, тістечка є у їхній невеличкій домашній пекарні. Конкуренція у Львові дуже сильна, але ці дві панянки змогли знайти свою нішу. Ще й проводять майстер-класи для бажаючих навчитися пекти натуральний домашній хліб та оригінальні солодощі.
– Нещодавно отримали грант від держави на розвиток нашого бізнесу – 250 тисяч гривень. Купили сучасне обладнання, – приєднується до розмови Василина. – За добу виробляємо приблизно 60 кілограмів тіста. Звичайно, людям важко звикнути, що у магазині 400 грамів хліба коштує 25 гривень, а у нас понад 70. Але ж це зовсім різна якість! Згадайте, що наші прабабусі завжди пекли хліб на заквасці, берегли її у діжці під полотняним рушничком. Закваска жива, тому і хліб на ній – живий, корисний. Хто раз щось купив у нашій сімейній пекарні, неодмінно прийде ще. А як печемо круасани, то пахощі пливуть по всій вулиці. Покупці знаходять нас не за вивіскою, а за ароматом!
Руслана СУЛІК
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!