У селі Новий Бурлук Чугуївського району Харківської області наприкінці жовтня було ексгумоване тіло десятирічної Каті Вінарської, вбитої рашистами ще 25 лютого, на другий день російського вторгнення. Дитина була розстріляна окупантами двічі.
До війни Катя жила з родиною на Північній Салтівці у Харкові. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, батьки вирішили, що у селі дитині буде безпечніше. І відправили її у Новий Бурлук до дідуся та бабусі. Та через село вже безкінечним потоком йшли колони російської військової техніки. 25 лютого дідусь Микола поїхав з онукою забрати з роботи бабусю і вже поверталися додому, коли почули, як по автомобілю щось цокнуло. Стріляли з російського танка. Катя показала на свій животик.
– А у неї тут дірочка! Танки стояли, нікуди було проїжджати. Вискочили з машини, дєдушка сварився, по танках кулаками бив. Я кричу: «Є медик?» Прийшов хлопець, подивився і каже: «У неї пуля навиліт, ви її довезете до найближчої лікарні. У вас є три години», – згадує той страшний день бабуся дівчинки Марія Ківшар.
У сусідній Базаліївці теж стояли російські війська, проїхати було неможливо. Хоч Ківшари мали із собою білий прапор, поспіхом зроблений із сорочки, і навіть ракетницю. Дідусь пішов до військових, а старший, бородатий, його турнув.
– Я почала ракети випускати у вікно, та ніхто на нас уваги не звертав. То вилізла з машини і кричала, щоб пропустили, бо дитина помирає. Тільки відчула нібито удар. Це влучила куля. Катя сиділа спереду, машина була прострелена вся… – розповідає пані Марія. –
– Катю дідусь ніс на руках. Казав: «Поправ мені її, а то вона сунеться в мене. Я її поправила, торкнулася, а в неї тут (біля вуха) дірочка. Вона біленька у нас, то вся коса була в крові і мозочок видно… Я поранена і чоловік теж. Сказав: «Ти їдь у лікарню, а я поки не поховаю Катю, нікуди не піду».
Єдину онуку Ківшари поховали в саду біля хати. Два дні лежав дід Микола на її могилці, односельці ледь відтягнули його. Бо з горя хотів руки на себе накласти. Через трохи дівчинку вдалося перепоховати на сільському кладовищі. А після звільнення Харківщини від російських окупантів могилу мусили розкопати, щоб провести ексгумацію. І це стало ще одним страшним випробуванням для рідних Каті.
– Коли ексгумували тіло 10-річної Каті, вона лежала з таким білосніжним волоссям, як у принцес у мультиках, тонесенькі ручки, вся в іграшках... Дідусь не міг наважитися поглянути на онуку. Він повертав голову, але наче якась невидима рука його голову відвертала назад і з очей не текли, а бризкали сльози… – ділилася нелегкими враженнями від побаченого журналістка Тетяна Доцяк. – Дідусь приніс рюкзак на могилку, бо Катя уві сні просила...
А ще вона любила єдинорогів та розмальовувала камінці. Після експертизи дівчинку поховали втретє. З тим же рожевим рюкзачком і плюшевими єдинорогом та каченям на могилі…
За фактом загибелі Каті Вінарської відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 438 КК (порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним убивством).
Олеся ВЕРЕСКОВЕЦЬ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!