У жовто-сині національні стяги із чорними стрічками вбрався Млинів минулої п’ятниці. Тут хоронили двох воїнів, двох Андріїв. Один – корінний млинівчанин, другий приїхав захищати нашу землю із далекої Шрі-Ланки.
«Лис, ти назавжди у наших серцях»
Андрію Лисогору доля відміряла прожити, як і Ісусу, 33 роки.
«Андрій був привітним юнаком, з його очей і душі струменіли душевність і доброта, людяність і надзвичайна скромність. Працював у відділенні «Нової пошти», тому його сердечність мали змогу оцінити багато краян», – написав про чоловіка журналіст із Млинова Віталій Тарасюк.
Андрій ніколи не мріяв про військову службу, але коли прийшла повістка – виконав свій обов’язок. Три місяці воював на «нулі», був снайпером у 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді.
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в Сєвєродонецькому районі Луганської області. Відспівали воїна у храмі Серафима Саровського священники ПЦУ Млинівського благочиння.
Друзі й знайомі пишуть і говорять про Андрія лише добре: «Хороший ясноокий хлопець. Дуже добрий був Андрій – життєрадісний, позитивний, завжди усміхнений. Він був щирою людиною, було за честь працювати разом, прикро та боляче хоронити таких хлопців. Лис, ти назавжди в строю і в наших серцях».
Воїн зі Шрі-Ланки заповів похоронити себе поруч з другом-командиром
33 роки прожив на цьому світі і Шехан Ранішка із Шрі-Ланки. При хрещенні він отримав ім’я Андре. До України бойовий льотчик, капітан Ранішка вперше потрапив у березні 2022-го року. Приїхав захищати нас від рашистської навали. В Інтернаціональному батальйоні отримав позивний «Дантист» і звання молодшого сержанта. Насправді його військовий досвід був безцінним. Він був командиром третього піхотного взводу роти ССО «Чарлі». Воював безстрашно і ефективно. Неодноразово підрозділ «Дантиста» вступав у бій з переважаючими силами противника і виходив із найменшими втратами.
Найближчим другом став командир роти Тарас Коханюк із Млинова.
Його загибель у березні 2023 року стала для «Дантиста» великим горем.
– Він став нам з дружиною ще одним сином, ми називали його «Данею» – розповів про загиблого тато Тараса Коханюка Сергій. – Це людина надзвичайно великого серця. Приїхав із чужої країни захищати нас…
Від березня «Даня» вісім разів приїздив на могилу свого друга Тараса. Багато млинівчан запамʼятали цього завжди усміхненого привітного чоловіка.
– Заїде на цвинтар, коли темно, освітить могилу фарами від машини, запалить цигарку і пів ночі сидить й розмовляє з нашим Тарасом, – важко даються слова Сергію Коханюку. – До нас за весь цей час два рази тільки заїжджав. На жаль, ми не знаємо англійської, а Даня не говорив українською. Спілкувалися, коли невістка, дружина старшого сина, перекладала. У жовтні, на Покрову приїхав, випив кави, трохи поговорили. Коли прощався, дружину поцілував і назвав її «мамою». А мене вітав з днем народження, називав «татом». Так що ми вже другого сина похоронили.
Коханюки дивувалися, коли біля могили їхнього Тараса з’явилася лавка, ніби хтось відвів собі одне місце. Тільки зараз виявилося, що це зробив Шехан. Він ніби передчував свою загибель. За два дні до смерті передав своєму названому батькові у батальйоні речі і нагороди.
А за тиждень до чоловіка із Шрі-Ланки приїхали мама, сестра та племінниця. Він зумів вивезти їх в Україну та ще встиг обійняти. Саме його мамі, яка виростила такого щирого і мужнього воїна, на кладовищі у Млинові вручили бойовий стяг. А жителі селища зустріли Шехана Ранішку живим коридором і плакали за ним так, ніби він жив серед них все життя.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!