Долю конем не об’їдеш, кажуть у народі. Це точно про них, Сергія та Сніжану. Народилися в одному селі на Дніпропетровщині, ходили в один дитсадок, дружили, а зійшлися за три місяці до 24 лютого 2022 року. Але ще й наговоритися не встигли, як жорстока війна розлучила закоханих…
До їхньої вирішальної зустрічі у кожного було своє життя. Сніжана мала чоловіка, ростила доньку, але сімейне життя не склалося. Сергій будував мости по всій Україні. Зустрілися в рідному селі за кілька місяців до війни. Жінка саме збиралася їхати в Польщу на заробітки. А він рішуче запротестував і запропонував… жити разом. Так і зійшлися.
– Двадцять четвертого ми встали, бо в нас велике господарство, о 5 годині ранку. І якраз над нашими дворами ракета… Сніжана вибігла, плаче. Ну, кажу, збирай сумку, – згадує перший день війни Сергій.
Відправивши родину в безпечне місце, сам відразу пішов до військкомату, не чекаючи повістки. Завжди був на «нулі», мав кілька поранень. З рук президента отримав нагороду за відвагу. Під час контрнаступу на Херсонщині він опинився у першій машині в колоні, що наступала. Але їхав на підніжці, а не всередині. І це врятувало життя.
– Отямився од того, що в мене все пекло. Голову піднімаю – вогонь в обличчя. Вдихнув ще в себе це гаряче. Почав все це гасити, але бачу, як в мене ноги, трава – все горить. Я до водовідводу, але поки дійшов, від моїх штанів залишились дві кишені, – розповідає боєць про своє поранення.
Обпечений, він ще витягував з вогню своїх побратимів. Коли ж медики побачили його опіки – жахнулися: вціліло лише тридцять відсотків шкіри. Шанси на життя були нульові. На його обгорілому тілі навіть вену не могли знайти, тому колоти довелося в ключицю. Всю дорогу йому не давали спати, бо медик сказав: «Якщо заснеш – ти «двохсотий». А потім були Київ, коми, операції, перш ніж транспортували за кордон з іншими важкопораненими бійцями. Сергій потрапив на лікування в медичний військовий центр у Бельгію. Він попросив лише одне – щоб поруч з ним була дружина. І Сніжану розшукали через Фейсбук, бо телефон Сергія загубився, а дружина тим часом уже шукала його по всіх лікарнях.
Сім місяців Сніжана провела з коханим у лікарняній палаті. Вчила по-новому їсти, говорити, ходити. Бельгійські лікарі не переставали дивуватися, як швидко важкий пацієнт реабілітується й повертається до життя. Хоча чому дивуватися, цілюща сила кохання інколи не менш помічна, ніж ліки. Сергій вже ходить, тож нещодавно вони вирішили офіційно одружитися. Шлюбна церемонія відбулася в посольстві України в королівстві Бельгії. До приміщення амбасади боєць вже зайшов своїми ногами. Наречена сяяла від щастя, а розчулений Сергій лише прошепотів:
– Дай Боже, щоб ти завжди була зі мною…
Олеся ВЕРЕСКОВЕЦЬ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!