230 українських військових вдалося звільнити з полону 3 січня цього року. Серед них була худенька невисокого зросту дівчина, більше схожа на школярку. Її зустрічали з автобуса, в якому перетнули кордон наші бранці, букетом жовто-блакитних квітів. А вже наступного дня Галина Федишин, звільнена з рашистської неволі останньою із жінок-морських піхотинців, отримала величезний букет троянд, каблучку й пропозицію руки та серця від коханого.
До цього щасливого моменту Галя та Микола йшли через страшні випробування війни майже два довгих роки. Ця дівчинка була на передовій з 2016-го. Галина Федишин народилася у багатодітній родині в прикарпатському селі Сваричів, що на Рожнятівщині. У батьків їх було дев’ятеро: п’ятеро синів і чотири доньки. Галинка хотіла піти в АТО ще у 2014-му, але тоді дівчат неохоче брали до війська. У 2015 році вона отримала диплом медсестри Звягільського медколеджу. На той час один з її братів був у війську. І в 2016-му дівчина теж добилася свого й підписала контракт – стала бойовим медиком. Мамі, звичайно, не призналася, сказала, що просто в частині буде служити, а не на передовій. Сама ж у складі бригади Вінницького мобільного госпіталю опинилася на Луганщині, де евакуйовувала та надавала першу допомогу пораненим бійцям. Згодом її перевели до 36-ї бригади морської піхоти в Миколаєві. У 2021 році президент України нагородив Федишин орденом «За врятоване життя».
В окопах Донеччини на лінії розмежування зустріла вона свою долю – морпіха Миколу. Між її командно-спостережним пунктом та позицією коханого було кількасот метрів. Але через обстріли та зайнятість вони не бачилися по дві-три доби й спілкувалися здебільшого по телефону. На Донеччині їх застала й повномасштабна російська навала. А далі було суцільне пекло: відступ до Маріуполя, бої на заводі Ілліча, «Азовсталь», поранення і вихід у полон у травні 2022-го. Відтоді їх розлучили, й закохані довго нічого не знали одне про одного. Микола дізнався лише, що кохана жива. Про долю своєї дитини не знали нічого й батьки Галини. А вороги тримали її до останнього, намагаючись зламати морально. Кілька разів возили начебто на обмін і повертали назад. Дівчина навіть у полоні продовжувала розмовляти українською, що неабияк бісило кацапів.
Омріяну волю бойова медикиня Галина Федишин здобула 3 січня 2024 року після 19 місяців полону. А вже наступного дня коханий Микола, який був звільнений з рашистської неволі на кілька місяців раніше, освідчився їй і зробив пропозицію руки та серця. Здавалося б, красива історія зі щасливим фіналом. Але скільки у ній неймовірної сили волі, віри, героїзму, болю і страждань водночас. Хай після всього пережитого молодята будуть неймовірно щасливі! Вони того заслужили...
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!