Коли почалася війна, багато іноземців приїхало в Україну, щоб захищати її. Особливо незвично, що проти своїх воюють хлопці, які мають російське громадянство. Вони добре знають путінську диктатуру і не хочуть, щоб він захопив мирну країну. Саме тому бурят-монгол Олексій Васильєв взяв до рук зброю. Він родом з Улан-Уде, служить у 108-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Хлопець ще у 2009 році переїхав до родичів у Івано-Франківськ. Зізнається, що розумів українську, але в побуті зручніше було російською спілкуватися. За його перевиховання взялися однокласники. Вони буквально з перших днів поставили його перед фактом: «Дивися, ми з тобою тиждень ще поговоримо російською, але розумій, що тобі треба здавати ЗНО, тобі треба знати мову. Тобто ми будемо спілкуватися з тобою українською!»
Вже коли прийшла пора здавати вступні іспити, зрозумів, як йому пощастило з друзями. Хотів спочатку вступати у Львівську академію сухопутних військ, але згодом кардинально змінив погляди і пішов у театральний, бо любов до мистецтва прищепив дід, який грав на віолончелі в оркестрі оперного театру. Згодом Олексій став діджеєм. Йому подобалося жити на Прикарпатті, всім серцем полюбив Україну. Коли почався Майдан, неодноразово їздив у Київ.
– Хотів отримати українське громадянство, але якщо ти приїхав звідкись, як я, з Улан-Уде, то отримати український паспорт трішечки нереально, – сумно зауважує юнак. – Одні юристи говорять, що ти повинен прослужити два роки – й маєш право подавати на громадянство. У міграційному, наприклад, мені сказали: три роки – і ти маєш право на набуття громадянства. Таке враження, що американське громадянство здобути набагато легше, ніж українське. У мене російські документи, термін дії яких обмежений. І до кінця 2023 року, якщо я не подам документів чи у мене їх не приймуть, то я вже ніколи не зможу отримати громадянство.
Нині хлопець воює. Його мати, яка і далі живе в росії, прославляє путіна. Олексій мало з нею спілкується. Просить родичів, щоб написали, що живий-здоровий. Зате радо ділиться новинами з фронту з дядьком Доржем Бату, який нині живе у США. Цей чоловік теж бурят-монгол за походженням. Він – спеціаліст із траєкторій космічних апаратів. Активно підтримує свого племінника: організував волонтерську групу, щоб допомагати Україні з-за океану.
– Олексій – мій єдиний родич по бурято-монгольській лінії, – розповідає дядько. – Був час, коли я тижнями не отримував від нього звістки. І це було найстрашніше. Як тільки Олексій відправився на передову, ми почали закуповувати для нього військову амуніцію. Потім – для інших наших родичів, згодом – для друзів. Боляче, що на українську суверенну територію вдерлися росіяни. Я не буду називати їх бурятами, тому що вони не буряти. І особливо через це – наше з Олексієм завдання, як справжніх бурятів-монголів, – повернути їх додому!
Ці чоловіки, як і кожен з нас, чекають перемоги. І вірять, що вона настане.
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!